Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
096-254-12-09, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 24 грн
Режим роботи з 9:30 до 16:30 ; сб, нд - до 16:30
Вихідний - понеділок
Музей міста за порогами - 18 грн
Музей козацтва - на реекспозиції
Культурна спадщина Хортиці

КОЗАЦЬКІ ЛЮЛЬКИ

Національний заповідник «Хортиця» може пишатись найбільш повною та різноманітною фондовою колекцією козацьких люльок.
Найдавніші твори козацького живопису донесли до нас пристрасть козаків до паління. Наприклад візьмемо відомий образ козака Мамая. На більшості картин «Козак Мамай» присутня люлька. Вона разом із шаблею може висіти на дереві або лежати біля козака. Часто на картинах зображено козака, який палить люльку.
У козаків тютюнопаління поширилось раніше ніж в Російській імперії.
У XVII ст. на території України серед козацтва домінували люльки кримського, болгарського і турецького імпорту – всі їх умовно можна назвати «турецькими». З вирощуванням тютюну на території України, особливо на Лівобережжі, пов’язують початок місцевого виготовлення люльок з глини.
Глиняні люльки місцевого – українського виробництва виготовлялися різними способами. Найчастіше використовувалась запозичена у Османській імперії техніка штампування у двосторонніх формах. Для місцевих люльок було характерним використання білих або сірих глин, орнамент наносився по формі, і практично не дороблявся після формовки. Поверхня іноді задимлювалась або вкривалась поливою.
Для «турецьких» люльок характерна висока якість формовки, поверхня підлощувалась, орнамент наносився вже після, різними якісними штампами. Дуже часто «турецькі» люльки мають клейма.
Для українських люльок характерна глекоподібна форма чашечки, для «турецьких» було більш широке розмаїття форм.
Козаки, на відміну від османів, використовували короткі чубуки, тому серед козацтва поширилась назва для люльок – «носогрійки». Найчастіше матеріалом для чубука служив очерет. Такі чубуки практично ніколи не чистили – і коли в чубуку накопичувалися смоли, його просто викидали.
Велику цінність у колекції Національного заповідника «Хортиця» мають люльки, які були виявлені під час археологічних досліджень. До таких можна віднести люльки, знайдені під час дослідження пам’ятки національного значення «Кам’янська Січ». 80% люльок з Січі представлені особливим типом – вкритими ангобом вишневого кольору.
В колекції Національного заповідника «Хортиця» також є дерев’яні люльки. За спогадами французького дипломата Шарля де Пейссоннеля середини XVIII ст., який у своєму трактаті «О торговле на Черном море» вказує, що на території так званої Малої Татарії крім глиняних люльок були розповсюджені і дерев’яні. Він зазначає, що «другим сортом являются трубки из Гермечека и Гайгема, сделанные из вишневых деревьев и розовых кустов; наибольшая их часть привозится из Молдавии… Ногайцы и черкесы употребляют их в удивительно большом количестве». За народними повір’ями, ні в якому разі не можна було різати люльки з осики – проклятого дерева, на якому повісився Іуда. Також неможна було різати люльки з дуба – дерева, священного для всіх українців.
Примітивні дерев’яні люльки – «смольки» часто виготовляли по мірі необхідності на швидку руку з підручного матеріалу, навіть не маючи спеціального інструменту.

З 2013 р. у одному з куренів історико-культурного комплексу «Запорозька січ» працює експозиція — «Козак Мамай та Люлька», де ви можете ознайомитись зі справжніми експонатами-люльками.
Експозиція присвячена таємничому образу козака Мамая як запорозького воїна-характерника, мага, чаклуна й чародійника, а також презентації люльки-носогрійки в її символічному та сакральному значенні для козацтва.

29216113_1896895947049189_3406620445582507896_n 29216190_1896981267040657_8919387486118673875_n

 

#Khortytsia#козацькілюльки

#NationalReserveKhortytsia

#Хортиця

#НаціональнийзаповідникХортиця

#КультурнаСпадщинаУкраїни

#КультурнаспадщинаХортиці

#КозакМамай

#Запорозькасіч

#козаки

#Культурнаспадщина

Протягом п’ятнадцяти років на острові Хортиця вчені продовжують дослідження унікального археологічного комплексу ямної культури — Генералка 2. Результат робіт дозволяє реконструювати складний об’єкт з системою переривчастих ровів. За своїми параметрами вони близькі до так званих огороджених святилищ, розповсюджених на території Європи.
По-перше, пам’ятка Генералка 2 складається з головного двошарового комплексу та декількох більш пізніх поховань. Перший шар Генералки 2 представлено системою ровів, які зорієнтовані по сторонах світу виступами в північній та північно-західній частинах комплексу. Рови почали будувати навколо майданчика приблизно в період 3020—2800 рр. до н. е. Виходячи з характеру знахідок можна припустити, що рови — це сліди траншей від невеликих каркасних стін або ритмічно розташованих стовпових конструкцій. У такому разі вони могли бути частиною огорожі (палісаду). Водночас стовпи стояли і окремо за ровами та мали самостійне значення. Під час та після спорудження комплексу вздовж цих конструкцій зафіксовано місця з матеріалом ритуального характеру (жертовник з нижньою щелепою людини, яма з черепом).
Дещо пізніше, близько 2750—2500 рр. до н. е, на територію Генералки 2 знову прийшли люди. Це плем’я було нащадками тих, хто раніше побудував тут огороджене святилище. Можливо, вони вже довго мешкали на території островів Байда та Дурна Скеля. Представники ямної культури, нові мешканці Генералки, використовують майданчик та збережені частини конструкцій для спорудження тимчасового табору. Цей період представлено виразною керамікою з шнуровим орнаментом та пальцевими защепами.

Дослідження пам’ятки з року в рік тривають та надають нові результати. Польові роботи на пам’ятці разом з працівниками заповідника провадить громадська організація “Нова археологічна школа”.

Дослідник пам`ятки — Олег Тубольцев (Oleg Tubolzev).

 

28418456_1771037062958770_49254731_o 704297_449170955145394_1374051831_o

 

705360_449172065145283_2039012893_o

28450044_1771037036292106_684729269_n

28504095_1771037066292103_1582181620_o28554612_1771037102958766_1165020031_o

 

А це — схожі європейські пам`ятки.

https://sites.google.com/site/majdany/rondel/gozekskij-krug

https://sites.google.com/site/majdany/rondel

#КультурнаСпадщинаХортиці
#КультурнаСпадщинаУкраїни
#CulturalHeritageOfUkraine
#CulturalHeritage
#Хортиця
#Khortytsia
#NationalReserveKhortytsia
#археологія
#генералка2

Слово «каламар» походить з латинської (calamarius) – шкатулка для письмового приладдя. Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря.
Колекція каламарів посідає окреме місце у фондозбірці козацьких старожитностей Національного заповідника «Хортиця». Дана колекція цікава не лише в якості експозиційних предметів – свідків свого часу, але і як вироби мистецтва майстрів ливарної справи. При детальному огляді можна з’ясувати деякі технологічні особливості бронзоливарного виробництва, яке було характерне для кінця XVII-XVIII ст.
Каламарі яскраво відображають розвиток мистецьких стилів і напрямків, характерних особливостей національної культури, що робить їх самобутніми, такими, що яскраво відбивають дух своєї епохи.
На сьогодні колекція Національного заповідника «Хортиця» представлена 18 одиницями каламарів: 8 цілих зразків та 10 фрагментів, датованих XVII-XVIIІ ст. Каламарі з фондозбірки Національного заповідника «Хортиця» відносяться до похідних і представлені двома типами – так званими «запоясними» та підвісними. Вони можуть бути, наприклад, прикрашені емаллю, або з відлитим або гравірованим орнаментом. В колекції заповідника є каламарі з рослинним орнаментом, виконаним в техніці емалі; є досить типові – із зображенням сцен битви єдинорога та лева (такий сюжет є досить розповсюджений не лише на теренах України, а і на території західної Європи).
Для «запоясних» каламарів характерно, що вони виготовлялись з деталей, які відливались окремо, і з’єднувались за допомогою м’яких припоїв, рідше використовувались тверді припої на основі міді. Більша частина підвісних каламарів закривались на пробки, а іноді на металеві кришки з нарізною різьбою.

 

24956777_1696305637111215_78850125_o 24956831_1696305750444537_1664640575_o 25075714_1696305570444555_1126095107_o25086586_1696305703777875_1144966716_o

Національний заповідник «Хортиця» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 18.09.1965 р. № 7 «Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорозького козацтва, та відтворення природного середовища острова Хортиці».
Заповідник створено з метою здійснення заходів з охорони, збереження пам’яток та інших об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих предметів, творів монументального, образотворчого, ужиткового мистецтва; проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної і культурно-просвітницької роботи з метою відродження та популяризації національної культурної спадщини, пов’язаної з історією запорозького козацтва, природних об’єктів і комплексів о. Хортиця та прилеглих островів, формування почуттів патріотизму а історичної свідомості, духовного збагачення громадян.

Отже, ще одна рубрика, в якій популяризуємо все найцінніше та найсвятіше, що є на Хортиці — КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ХОРТИЦІ.

 

З давніх-давен хортицькі кручі вабили до себе людей, які надавали цьому місцю особливого, сакрального значення. Не дивно, що на острові збереглися унікальні культові комплекси різних епох. Вік деяких з них набагато перевищує вік всесвітньо відомих єгипетських пірамід. Ці камяні споруди використовувались під час релігійних ритуалів, поховальних обрядів та для спостереженням за рухом небесних світил. Подібні споруди відомі на території Європи, де вони вдало включені в туристичну інфраструктуру: наприклад, Свінсайд та Каслріг у Великобританії, Косеберг у Швеції.

У 2013 році і на Хортиці був виявлений і частково досліджений комплекс унікальних кам’яних культових споруд віком близько 4000 років. З двох об’єктів був розкопаний та обстежений лише один, інший поки що залишається під землею.
Особлива архітектура святилища становить велику наукову цінність:
– будівництво в два етапи: перший – два кільця з великих брил, другий – забутовка двома шарами дрібного каміння;
– використання зеленого каменю – габродіабазу, – для виділення окремих елементів комплексу;
– окремо встановлений жертовний камінь;
– менгір – вертикально встановлений камінь великих розмірів.

Автор знахідки та дослідник — старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця» Никоненко Дмитро Дмитрович.
Знаходиться навпроти автостоянки бази відпочинку «Запоріжсталь»

 

26828675_801370700069778_1856322966_o 26829680_801370696736445_178043123_o 26854794_801370706736444_1760580488_o

1