Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
096-254-12-09, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 24 грн
Режим роботи з 9:30 до 15:30 ; сб, нд - до 15:30
Вихідний - понеділок
Музей міста за порогами - 18 грн
Музей козацтва - на реекспозиції
Культурна спадщина Хортиці

Слово «каламар» походить з латинської (calamarius) – шкатулка для письмового приладдя. Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря.
Колекція каламарів посідає окреме місце у фондозбірці козацьких старожитностей Національного заповідника «Хортиця». Дана колекція цікава не лише в якості експозиційних предметів – свідків свого часу, але і як вироби мистецтва майстрів ливарної справи. При детальному огляді можна з’ясувати деякі технологічні особливості бронзоливарного виробництва, яке було характерне для кінця XVII-XVIII ст.
Каламарі яскраво відображають розвиток мистецьких стилів і напрямків, характерних особливостей національної культури, що робить їх самобутніми, такими, що яскраво відбивають дух своєї епохи.
На сьогодні колекція Національного заповідника «Хортиця» представлена 18 одиницями каламарів: 8 цілих зразків та 10 фрагментів, датованих XVII-XVIIІ ст. Каламарі з фондозбірки Національного заповідника «Хортиця» відносяться до похідних і представлені двома типами – так званими «запоясними» та підвісними. Вони можуть бути, наприклад, прикрашені емаллю, або з відлитим або гравірованим орнаментом. В колекції заповідника є каламарі з рослинним орнаментом, виконаним в техніці емалі; є досить типові – із зображенням сцен битви єдинорога та лева (такий сюжет є досить розповсюджений не лише на теренах України, а і на території західної Європи).
Для «запоясних» каламарів характерно, що вони виготовлялись з деталей, які відливались окремо, і з’єднувались за допомогою м’яких припоїв, рідше використовувались тверді припої на основі міді. Більша частина підвісних каламарів закривались на пробки, а іноді на металеві кришки з нарізною різьбою.

 

24956777_1696305637111215_78850125_o 24956831_1696305750444537_1664640575_o 25075714_1696305570444555_1126095107_o25086586_1696305703777875_1144966716_o

Національний заповідник «Хортиця» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 18.09.1965 р. № 7 «Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорозького козацтва, та відтворення природного середовища острова Хортиці».
Заповідник створено з метою здійснення заходів з охорони, збереження пам’яток та інших об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих предметів, творів монументального, образотворчого, ужиткового мистецтва; проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної і культурно-просвітницької роботи з метою відродження та популяризації національної культурної спадщини, пов’язаної з історією запорозького козацтва, природних об’єктів і комплексів о. Хортиця та прилеглих островів, формування почуттів патріотизму а історичної свідомості, духовного збагачення громадян.

Отже, ще одна рубрика, в якій популяризуємо все найцінніше та найсвятіше, що є на Хортиці — КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ХОРТИЦІ.

 

З давніх-давен хортицькі кручі вабили до себе людей, які надавали цьому місцю особливого, сакрального значення. Не дивно, що на острові збереглися унікальні культові комплекси різних епох. Вік деяких з них набагато перевищує вік всесвітньо відомих єгипетських пірамід. Ці камяні споруди використовувались під час релігійних ритуалів, поховальних обрядів та для спостереженням за рухом небесних світил. Подібні споруди відомі на території Європи, де вони вдало включені в туристичну інфраструктуру: наприклад, Свінсайд та Каслріг у Великобританії, Косеберг у Швеції.

У 2013 році і на Хортиці був виявлений і частково досліджений комплекс унікальних кам’яних культових споруд віком близько 4000 років. З двох об’єктів був розкопаний та обстежений лише один, інший поки що залишається під землею.
Особлива архітектура святилища становить велику наукову цінність:
– будівництво в два етапи: перший – два кільця з великих брил, другий – забутовка двома шарами дрібного каміння;
– використання зеленого каменю – габродіабазу, – для виділення окремих елементів комплексу;
– окремо встановлений жертовний камінь;
– менгір – вертикально встановлений камінь великих розмірів.

Автор знахідки та дослідник — старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця» Никоненко Дмитро Дмитрович.
Знаходиться навпроти автостоянки бази відпочинку «Запоріжсталь»

 

26828675_801370700069778_1856322966_o 26829680_801370696736445_178043123_o 26854794_801370706736444_1760580488_o

1