Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
096-254-12-09, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 24 грн
Режим роботи з 9:30 до 16:30 ; сб, нд - до 16:30
Вихідний - понеділок
Музей міста за порогами - 18 грн
Музей козацтва - на реекспозиції
Новини

 

Шановні запоріжці і гості нашого міста, запрошуємо Вас взяти участь у святкуванні великого свята — Покрови Пресвятої Богородиці і зокрема прийняти участь у спільній молитві за Україну.

Afisha

Шановні друзі! Представляємо вашій увазі 3D анімацію музейної експозиції «Табір», що презентує військове мистецтво запорозького козацтва. Цей проект став одним з переможців конкурсу «Мы – это город», організованим МК «Запоріжсталь», та найближчим часом буде реалізований в одному з експозиційних об’єктів історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Всіх запрошуємо на відкриття. Слідкуйте за новинами!

Національний заповідник «Хортиця» та Запорізький національний університет проводять чергову науково-практичну конференцію «Історія запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці», яка відбудеться 08-09 жовтня 2015 р. за адресою: готель «Хортиця», вул. Наукове містечко, 54 (о. Хортиця, проїзд автобусами №№ 55, 92, зуп. «Інтернат»).

Передбачається обговорення наступних проблем:

1. Історія запорозького козацтва: сучасний стан та напрямки дослідження.

2. Актуальні проблеми історії запорозького козацтва в музейній практиці.

3. Археологічні пам’ятки доби запорозького козацтва.

4. Збереження історичного ландшафту: проблеми і перспективи.

Кількість секцій може змінюватися у відповідності до кількості доповідей.

Реєстрація учасників о 9:30 08.10.2015 р. в холі готелю «Хортиця»

Робоча мова конференції: українська, російська.

Проживання та харчування за рахунок учасників конференції.

E-mail: zapovidnik@ukr.net, контактні телефони: (0612) 52-72-34, (096) 9330882 (Мірущенко Олександр).

Шановні запоріжці та гості нашого міста!

Запрошуємо Вас відвідати VI Всеукраїнський козацький фестиваль «Покрова на Хортиці» який відбудеться з 6 по 15 жовтня 2015 року в м. Запоріжжя.

Безпосередньо Національний заповідник «Хортиця» приймає фестиваль 14 жовтня на історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» та прилеглій до нього території. На цей день заплановано такі заходи: ярмарок майстрів народного мистецтва, виступ фольклорних пісенних колективів, презентації традицій національних меншин регіону, робота дитячої майстерні, аквагрим, виступ-реконструкція від «Січових козаків», молебен в Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, вистава театру ляльок «Микита Кожем’яка» та ін.. Повну програму свята можна завантажити за цим посиланням programa-vi-vseukrajinskogo-kozatskogo-festivalju-pokrova-na-hortitsi-z-06-po-15-zhovtnya-2015-roku

В програмі можуть бути внесені зміни.

Нагадаємо, що 14 жовтня, з минулого року, є державним святом — Днем захисника України і неробочим днем. Тому запрошуємо відзначити його разом з Хортицею!

BBC

Нарешті вийшов ролік всесвітньо відомої телевізійної корпорації BBC, що розповідає про острів Хортицю. Зйомки тривали 5 діб. Монтаж тривав понад 4 місяці. Сподіваємось, що це перший, але не останній приклад вдалої співпраці найбільш популярної на земній кулі телевізійної компанії і найбільш цікавого у Запорізькому регіоні туристичного, історико-культурного та природного об’єкту.

У вересні Національний заповідник  «Хортиця» відзначає свій півсторічний ювілей. Рівно 50 років тому, 18 вересня 1965 року кабінет міністрів УРСР прийняв документ яким затверджувалась історико-культурна цінність Хортиці, природна її цінність була затверджена у 1958 та у 1963 роках статусом пам’ятки природи місцевого, а потім і республіканського рівня. Значущість священної для всіх українців землі почала набувати правові форми і визнання. Багато було злетів і падінь, занепаду і відроження, невдач і здобутків. Але головне те, що заповідник живе, розвивається і з оптимізмом дивиться у майбутнє.

Привітати заповідник зі святом приїхали представники обласної і міської влади, діячі культури і науки, колишні працівники установи і навіть Надзвичайний і Повноважний посол Канади в Україні Роман Ващук.

Колектив установи та заступника директора з наукової роботи Лисенко Тетяну нагороджено Орденом «За заслуги перед Запорозьким краєм» ІІІ ступеня.

Співробітники, що зробили особливий внесок в розбудову заповідника були нагороджені відомчими грамотами та подяками.

orden50 Moroko50 Posol50

Завдяки співробітникам, меценатам, спонсорам, ентузіастам та простим громадянам Хортиця збережена. Вітаємо всіх зі святом, бажаємо заповіднику успіхів, а всім хто долучався чи долучається до справи збереження хортицьких пам’яток здоров’я і наснаги до нових звершень!

Нижче приводимо статтю Юрія Гаєва в газеті «Факти» про історію створення заповідника.

   Авторами «мемориальної» ідеї були Микола Кіценко, заступник голови Запорізького облвиконкому, і Степан Кириченко — начальник облуправління культури. У1965 році від імені партійного керівництва області вони передали першому секретареві ЦК КПУ Петру Шелесту лист з пропозицією створити на Хортиці козацький меморіал. Для переконливості текст супроводили цитатою з тезісів ЦК КПРС до 300-річчя воз’єднання України з Росією про прогресивну роль Запорізької Січі в національно-визвольній боротьбі українського народу.
Петро Шелест любив Україну не тільки за посадою — і 31 серпня 1965 року ЦК КПУ прийняв постанову «Про увічнення пам`ятних місць, пов`язаних з історією Запорозького козацтва». А 18 вересня того ж року урядом республіки було прийнято документ, згідно з яким територія острова Хортиця оголошувалася Державним заповідником. Тут планували збудувати музей історії козацтва, етнографічний парк (з фрагментами козацьких укріплень, куренями, церквою…) та встановити скульптури видатних діячив руху.
Закінчувати архітектурно-історичний комплекс повинна була монументальна композиція «Козаки в дозорі» на насипаному 16- метровому кургані.
«Ми були щасливі, бо Хортиця — це колиска козацтва, що живить духовною кров`ю всю Україну, — розповідав С. Кириченко. — На проекти комплексу та будинку музею проголосили всесоюзний конкурс та двічі продляли його: інтерес до розпочинання був величезний…» Перемогла розробка інституту «Запорожгражданпроект», а найкращою меморіальною скульптурою назвали проект «Козаки в дозорі» запорізького живописця та скульптора Владлена Дубініна. У травні 1970 року в Центральному виставковому залі Спілки художників України на розгляд вищього партійного керівництва республіки представили ряд архітектурних проектів, та й хортицького комплексу в тому числі. В. Дубінін згадує, як Петро Шелест особисто оцінював проекти:
— Я був без піджака, і в зал мене не пустили. Коли ж, позичивши піджак у одного з робітников, я все ж увійшов, Шелесту саме докладали, что 11-метрових «Козаків» передбачається відлити з чавуну. «Та невже на Україні не знайдеться бронзи для наших козаків?» — спитав Шелест. Після чього крякнув схвалено і пішов далі. Мене почали поздоровляти: якщо крякнув — це означає затвердив…
Створення хортицького заповідника йшло успішно. На найшищому рівні підтримку надавав заступник голови уряду України Петро Тронько, в самому Запоріжжі продвигали діло Киценко и Кириченко. На пост директора заповідника запропонували кандидатуру Арнольда Сокульського — географа й археолога, працюючого старшим науковим співробітником в місцевому краєзнавчому музеї, і 1 вересня 1970 року він зайняв посаду. Нова робота оплачувалася не дуже добре, проте однодумців Сокульський знайшов. Першими співробітниками майбутнього історико-культурного заповідника стали Станислав Хуповка, подружжя Тамара та Віталій Шевченко, Валерій та Галина Борисови, Людмила Костенко, Тетяна Шелест.
«Прекрасна була пора, — згадує А. Сокульський, — відрядження в крупніші музеї країни, вивчення архивів, археологічні експедиції в козацькі місця, підводні дослідження навкруги Хортиці. В експедиціях здобували експонати для майбутньої експозиції, з Москви, Польщі, Турції поступали історичні документи, і невдовзі виділене нам приміщення було завалене старовинною зброєю, одягом, предметами козацького побуту. Для відлиття скульптури «Козаки в дозорі» на донецькому заводі кольорового лиття купили 52 тони високоякісної платинової бронзи, в північній частині Хортиці йшло будівництво «першої черги» музейного комплекса. А через два роки все раптом зупинилося…»

            Головний ідеолог КПРС заборонив ставляти «пам`ятник тим козакам-бандитам»

    Михайло Суслов, головний радянський ідеолог того часу, на одній з нарад згадав про «націоналістичне гніздо», звите у Львові. Секретаря ЦК КПУ з ідеології академіка Ф. Кузнецова, який заперечив, що «ці націоналісти — нормальні вчені-патріоти», швиденько зняли. На його місце призначили В. Маланчука — колишнього працівника львівського обкому. Батька його вбили бендеровці, і Суслов не без підстави розраховував, що Маланчук каленим залізом буде випалювати все українське. Повіяв вітер ідеологічних змін…
А в 1972 році Петра Шелеста усунули з посади керівника республіканської Компартії. Офіційним приводом послужило видання його книги «Україна наша Радянська», в якій Москва угледіла «проявлення українського буржуазного націоналізму». В цей же час Степан Кириченко запропонував перевезти з Соловків на Хортицю останки кошового отамана Калнишевського. «Ти що, бажаєш помінятися з Калнишевським місцями?» — запитав його один з київських чиновників. Микола Киценко, розуміючи, що в будь-який час ще не створений музей історії запорізького козацтва можуть «згорнути», підганяв Дубініна з «Козаками». І не даремно.
— Триметрову глиняну робочу модель скульптури, що зображує молодого й старого козаків верхи на конях, ліпив у Києві, на конюшні ВДНГ, — згадує Владлен Дубінін. — Там у соломі ж і ночував. А в один із днів прийшла комісія з Мінкульта й наказала звільнити приміщення. Потім з`явились хлопці в цивільному, показали документи й попередили: не підеш через тиждень — все повикидаємо. Ледь встигли з формовщиками відлити модель в гипсі. Повернувся додому, став чекати, коли викличуть до Київа на черговий перегляд. Да так і не дочекався.
В Запоріжжя зачастили перевіряючі комісії. Стало відомо, що Суслов заборонив ставити «пам`ятник тим козакам-бандитам». В серпні 1973 року кандидати й члени Політбюро ЦК КПУ одержали підсумкову докладну записку В.Маланчука «Про серйозні недоліки, допущені при будівництві історико-культурного заповідника на о. Хортиця й упорядочення вказаного комплексу». В ній говорилося, що заходи щодо увічнення пам`яті запорізького козацтва набули непомірного розмаху, а спорудження пам`ятних знаків штучно форсується. На вже насипаному кургані замість скульптурної групи «Козаки в дозорі» рекомендувалося встановити монумент «Дружба народів» на честь робочого класу. Етнографічна частина із усіх експозиційних планів комплексу взагалі вилучалася.

               Творців музею на Хортиці оголосили «ворогами інтернаціоналізму»

     Владлена Дубініна повідомили, що виготовлена ним скульптура пливе пароплавом в Запоріжжє. «Зустрів» він її, спаковану в чотири ящики, і так більш двадцяти років не розпаковував: нікому «Козаки» не були нужні. Через півроку після закриття проекту зі скульптора в судовому порядку стягнули 800 карбованців виданого за роботу авансу — прийшлося влізти в борги, щоб розплатитися. А 28 вересня 1973 року ЦК Компартії України відмінив своє рішення щодо увічнення пам`ятних козацьких місць та надав нове завдання: замість музею історії запорозького козацтва спорудити на Хортиці Запорозький краєзнавчий музей, ініціаторів створення козацького мемориалу оголосили «ворогами інтернаціоналізму» та пропагандистами націоналізму. Іпочалося їх цькування.
Першим вибили з сідла начальника обласного управління культури Степана Кириченко. Він відмовився дати негативний відгук на роман Гончара «Собор», та ще й принципово розмовляв рідною мовою… Першому секретарю обкому КПРС М. Всеволожському доповіли: «Кириченко на високій нараді в Москві демонстративно говорив з трибуни українською мовою, що міністр культури Фурцева сприйняла як особисту образу». Степану Марковичу прийшлося з`ясуватися. Ще й КДБ підсобило, «зробивши» Кириченко декілька листів від «канадських націоналістів»…
— Серед іншого звинувачували в тому, що пітримую Киценко. Компрометували й цькували як могли. Відчував, що заганяють в психушку, та одного разу ледь не кинувся поміж сходів. В кінці кінців пішов з посади за станом здоров`я і став рядовим інструктором у виконкомі, — розповідає Степан Кириченко.
Другою жертвою став Микола Петрович Киценко. Журналіста за професією, автора двох історико-етнографічних книг звинуватили в некласовому підході до оцінки ролі запорозького козацтва та неправильному формуванні тематики заповідника. З посади заступника облвиконкому перевели на… підприємство зв`язку. Його книгу «Острів Хортиця в героїці та легендах» рішенням бюро Запорозького обкому партії заборонили й звідусіль убрали.
Степан Кириченко згадує: «Ми жили в одному будинку, дружили. Якось вночі він подзвонив й попросив вийти в двір. Збуджено тримтячи, повідомив, що спалив свій щоденник, який вів з війни. В щоденнику були його оцінки Брежнєва, Суслова, Маланчука, обстановки в країні. Багаторічні утиски з боку офіційної влади не пройшли безслідно: 10 травня 1982-го Киценко на 61-му році життя помер від інфаркту міокарда».

               Шлях до своєї Голгофи пройшов і директор заповідника Арнольд Сокульський:

      — Усі наші розробки й проекти контролював відділ пропаганди та агітації обкому партії. Замість панорамного показу на Хортиці історії козацтва нам пропонували ув`язати історичні події з подіями соціалістичного періоду й розвитком Запоріжжя. Дослідження ми продовжували, по суті, нелегально, що не завадило нам зібрати декілька тисяч унікальних експонатів. Відносини з обкомом партії загострилися. За те, що привезли похоронні кам`яні козацькі хрести, знайдені біля Каховського водосховища, нас з Киценко всерйоз «прочистили» на бюро обкому, звинуватив в ідеалізації козацтва й відході від класових позицій.
На замовлення заповідника й з відома партійних органів один із сподвижників Киценко, художник-патріот Генадій Марченко, розробив та відлив в металі два монументальних герба — Петра Конашевича-Сагайдачного (герб Запорозького козацтва) й герб соціалістичного Запоріжжя. Їх повинні були встановити на мосту Преображенського, що з`єднує місто з Хортицею. Спочатку встановили «Сагайдачного», але в першу ж ніч і демонтували: в фігурі козака з мушкетом на плечі один із секретарів обкому побачив «проявлення національного чванства». Мені в черговий раз «прополаскали голову», а в 1979-му «за власним бажанням» звільнили з посади директора заповідника, заздалегідь попередив: «Не підешь добровільно — покладеш партбілет».

            Скифські скульптури наказали знести бульдозером, щоб… не заслоняли вид на ДніпроГЕС

     А ще зібрали ми біля тридцяти скифських кам`яних баб: хотілося зберегти зникаючи пам`ятники, які були колись характерною деталлю українських степів. Привезли їх на Хортицю та у вигляді своєрідної половецької лави встановили на найвищій точці острову. А через деякий час обкомовський ідеолог Петрикін наказав знести їх бульдозерами, щоб не заслоняли з острова вид на ДніпроГЕС…
За націоналізм, тобто за захоплення історією козацтва, були звільнені й співробітники Академії наук, відомі історики Олена Компан, Олена Опанович, Кость Гуслістий.
В 1981-му Сокульскому раптом запропонували повторно стати директором заповідника. Він погодився. З головою занурився в роботу, витягнув з прориву затягнуте будівництво, і 14 жовтня 1983 року в святковій обстановці прийняв символічний ключ від музею історії Запоріжжя. А через декілка днів… знову був звільнений «за власним бажанням» . Після того, як Сокульський відмовився заплатити художникам воєнної студії Грекова за неякісно зроблені діорами, заявилася комісія і найшла величезну кількість недоліків. Його виключили із партии, судили, дали два роки умовно. Сокульський улаштувався на роботу викладачем в педучилищі…

За роки незалежності багато чього змінилося: прийняли урядові рішення щодо Хортицького національного заповідника, про увічнення пам`ятних місць, пов`язаних з історією Запорозького козацтва. Музею повернули первісний статут (але цільної тематичної експозиції щодо козацтва в ньому до цих пір немає).

Микола Киценко ще за життя нагородили орденом «Дружби народів», а після смерті присвоїли звання почесного члена «Спілки охорони пам`ятників історії та культури» й відзначили премією Яворницького. Бюро обкому партії осудило власне рішення щодо заборони книги «Острів Хортиця в героїці та легендах», а восени 1995-го на будинку Хортицького музею з`явилася меморіальна дошка з портретом Киценко.

Курган, насипаний для «Козаків в дозорі», до цих пір не обжито. В 1994 року, коли про козацький проект знов згадали, Дубінін розпакував ящики з гіпсовими отливками, але виявилося, що все разбито й безповоротно зіпсовано часом. Сьогодні в майстерні члена Спілки художників України Владлена Костянтиновича Дубініна, який десятки років віддав розробці найулюблинішої теми, чекають свого часу моделі пам`ятників Кобзарю, Богдану Хмельницькому, Богуну, Нечаю, Тарасу Бульбі, іншим легендарним козакам. Чи займуть вони свої місця в козацькому пантеоні — не відомо. Але 14 жовтня 1999 року в Україні вперше відзначили День українського козацтва, утверджений Указом Президента Леоніда Кучми, і це вселяє надію, що ми не станемо знов плювати в свою історію.

Шановні запоріжці та гості нашого міста!

Вітаємо Вас зі святом Незалежності України, бажаємо добра, миру і процвітання нашій Батьківщині!

А також запрошуємо відвідати Національний заповідник «Хортиця». В цей день, 24 серпня історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» буде працювати у звичайному режимі з 9-30 до 18-30. Крім вже звичних експозиційних об’єктів та бойового герцю від гурту «Січові козаки», біля скульптури «Тарас Бульба» очікуємо виступ фольклорного колективу «Запорозькі козаки», початок виступу об 11-00.

 

Друзі! Настала дуже спекотна та суха погода. Прохання, зробіть собі копію цієї карти, та мандруючи Хортицею майте її під рукою. У випадку пожежі, зорієнтуйтеся і зателефонуйте 101 або 52-51-89 (охорона заповідника). Пожежні мають ту ж саму схему і зможуть швидше розпочати боротьбу із бідою.firemap

Шановні гості Запоріжжя та мешканці нашого міста!

З 25 липня, протягом двох тижнів, на території комплексу “Запорозька Січ”, в рамках відзначення 50-річчя створення історико-культурного заповідника на о.Хортиця, буде працювати виставка “Воїн крізь віки.

Виставка “Воїн крізь віки” -це тисячолітня історія звитяжного захисту рідної землі, що  продовжується і зараз.

40 фото-робіт етно-фотографа Анни Сенік, за участю відомих істориків Миколи Балабана і військовослужбовців Міністерства оборони, митця Анастасії Дмитрук. Але головне це дійові особи: Герої важливої частини цих робіт — наші Захисники, які сьогодні боронять рідну Україну.

У виставці представлено 10 періодів тисячолітньої історії українського воїна: Київська Русь, Галицько-Волинська Русь, Литовсько-Польська доба, Козаччина, Гетьманщина, Перша світова війна, Визвольні змагання, Друга світова війна, Війна в Афганістані, АТО.

Крім фото-робіт Національний заповідник “Хортиця” презентує експонати повязані із військовою історією нашої землі, вони спеціально будуть відібрані із фондової колекції музею

Ця подія буде цікавою для кожного з нас, бо це наша спільна історія, а нашим сучасним Воїнам додасть більше гордості, звитяги і мужності. Нам є чим пишатись.

Більше про Виставку і сам Проект:

https://www.facebook.com/VoyinGallery

 https://youtu.be/NOMwwGeJSQw

Партнери Проекту в Запоріжжі — ГО “Запорізький Медіа-центр”, Національний заповідник «Хортиця», ГО «Юармія» м. Енергодар.

Voin1

Про Проект «Воїн»

Сьогодні історія – ефективний інструмент політичної боротьби, маніпулювання суспільною свідомістю, що використовується для розколу українського суспільства, тоді як має навпаки – об’єднувати його. Російський агресор перекручує та фальсифікує українські історичні події, намагається підкреслити відсутність в України військових традицій та нав’язати радянсько — імперську модель спільної військової історії. Саме тому необхідно активізувати зусилля із дослідження та представлення широкій громадськості української військової традицїї.

Наша батьківщина має тисячолітню історію звитяжного захисту рідної землі та її не залежності, часами трагічної, часами славної. Ця боротьба продовжується і зараз. Інформаційна війна ведеться в різних вимірах, в тому числі в історичному.

Візуалізація образів історичного минулого дозволяє сучасному громадянину побачити та відчути себе причетним до історичної традиції, особливо якщо це стосується зовнішнього вигляду, зброї та спорядження українських воїнів. Відтворення образу українського захисника різних історичних епох, починаючи з часів Київської Русі та закінчуючи сучасними бійцями АТО, допомагає проілюструвати високий рівень військової організації у різні епохи, підкреслити військово–історичні традиції та закарбувати в свідомості людей образи, захисників рідної землі.

Під патронатом Міністерства Оборони, було створено робочу групу з істориків та реконструкторів — уніформістів, котрі розробили концепцію проекту та підібрали список історичних військових формацій що відіграли ключову роль у захисті українських земель у різні історичні періоди. Фотографом проекту стала етно-фотограф та волонтер Анна Сенік.

Під час роботи над проектом було проведено більше 12 фото сетів з реконструкціями воїнів різних історичних періодів та сучасності.

Було важливо показати не лише самих воїнів, але і побутові моменти — прощання з сім’єю, дівчиною, зустріч після довгого розставання ін. Одним з проміжних результатів проекту є виставка «Воїн крізь віки».

Вже 15 років відомий археолог Олег Тубольцев разом із вихованцями Нової археологічної школи досліджує пам’ятку доби бронзи Генералка-2. Кожний сезон потроху відкривав для науковців завісу таємниці над цим без сумніву цікавим об’єктом, але цей рік перевершив усі сподівання — як це часто буває, абсолютно несподівано, заклавши шурф вчені натрапили на поховання кінця 4 початку 3 тис. до.н.е. Сама конструкція у вигляді круглої кам’яної закладки та комплекс знахідок із кераміки, кісток і знарядь праці говорять про те, що ця людина мала найвищий статус у тогочасному суспільстві. Можна з упевненістю стверджувати, що це був вождь або жрець одного із кочових племен ямної археологічної культури.

Дана знахідка в котре доводить гіпотезу про сакральне значення острову для наших пращурів, його особливу релігійну та енергетичну сутність. Нагадаємо, це далеко не перший культовий комплекс доби міді-бронзи на Хортиці, сьогодні відвідувачі можуть побачити вже досліджені святилища, кам’яні закладки у вигляді яйця, фундамент капітальної будівлі цього періоду.

Сподіваємось наші археологи зроблять не одне таке відкриття у майбутньому, особливо з огляду на те, що Генералка — 2, за думкою спеціалістів, досліджена лише на 35%.

 

1...12131415