Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
0612-24-88-58, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 24 грн
Режим роботи з 9:30 до 16:30 ; птн, сб, нд - до 18:30
Вихідний - понеділок
Музей козацтва - на реекспозиції
Туроб'єкти

Унікальна пам’ятка історії національного значення Кам’янська Запорозька Січ знаходиться на території села Республіканець Новокаїрської сільради Бериславського району Херсонської області. Залишки Січі займають частину мису, утвореного при впадінні у Каховське водосховище з правого боку річки Кам’янка. Ці землі, оточені мальовничими степовими схилами та лісовими балками, понині зберегли частину своєї первісної краси. Кам’янська Січ – одна з небагатьох козацьких твердинь, що не пішла під воду у середині XX століття, коли майже весь Великий Луг Запорозький був знищений Каховським водосховищем.

На відміну від інших Січей, територія Кам’янської доступна археологам, які ведуть там дослідження вже понад 100 років. ЇЇ розкопки дали безліч важливої інформації з повсякденного життя запорозького козацтва.

Кам’янська Запорозька Січ існувала в складний і трагічний період історії козацтва. Після знищення за наказом царя Петра Першого у 1709 році славетної Чортомлицької Січі запорожці були вимушені визнати васальну залежність від Османської імперії і на кордоні Кримського Ханства, в гирлі річки Кам’янка, заснували нову – Кам’янську Січ. Однак через два роки, у 1711-му, коли запорозьку фортецю зруйнували російські війська, козаки переселилися в Олешки (нині місто Цюрупинськ Херсонської області). В Олешківській Січі запорожці перебувають до 1728 р., потім її покидають і повертаються на старе попелище, на Кам’янку. Тут вони прожили ще сім років, доки не повернулися в Україну, де, вже під владою Російської імперії, заснували останню Запорозьку Січ, знану, як Нова або Покровська.

З 1775 р., після скасування запорозького козацтва, територія, де була розташована Січ, почергово знаходилася у володінні кількох поміщиків. У 1858 р. ці землі дістались родині Огаркових. Один із її представників – Федір Семенович Огарков, людина освічена та небайдужа, всіляко піклувався про козацьку пам’ятку. За його наказом на початку XX ст. поряд із залишками Січі був розбитий парк, зведений великий особняк і комплекс господарчих будівель. До нашого часу все це дійшло в руїнах.

З кінця 1980-х років Кам’янська Січ стала місцем паломництва сучасних козацьких формувань. Щорічно тут відбувається урочиста тризна по кошовому отаману Костю Гордієнку (3 травня) та святкування Покрови (14 жовтня).

У 2009 році пам’ятка стала філією Національного заповідника «Хортиця». Сюди з о. Хортиця прокладено екскурсійний маршрут, який приваблює вітчизняних та закордонних туристів можливістю на власні очі побачити чи не єдине вціліле місце козацької столиці, доторкнутися до героїчних сторінок минулого, отримати незабутні враження і дізнатися багато нового і цікавого з життя-буття січовиків.

Острів Хортиця з його унікальною природою і чарівними краєвидами вже давно став улюбленим місцем відпочинку для мешканців і гостей нашого міста: високі грізні скелі з химерними візерунками, ковилові простори, таємничі балки з байрачними лісами, синьоокі озера, заквітчані ніжними лілеями – то одвічна природа стародавнього острову. Не менш привабливим є і куточок, штучно створений людьми, справжніми митцями своєї справи. Це паркова зона з архітектурними композиціями розташована у центральній частині острову, між зупинкою громадського транспорту «ЦІМЕТ» і вулицею Наукового Містечка.

dendropark2

Парк гармонійно розташувався поруч з мальовничою балкою Ганнівка, а з його оглядових майданчиків можна милуватися краєвидами Нового русла Дніпра.

Закладений в середині минулого століття, він поєднав велике розмаїття декоративних деревинно-чагарникових рослин не порушивши при цьому гармонії краєвидів, найбільш вигідно підкреслив архітектурні композиції та пейзажі.

dendropark3

Дендропарк на Хортиці унікальний не лише завдяки розмаїттю видів рослин, але й вишуканості їх композицій. Саме тому він чудовий в усі пори року, щоразу відкриває свої нові грані та дивує сезонною зміною свого вигляду.

dendropark4

З 2014 року територію парку під опіку взяв на себе ЛВЗ «Хортиця». Співробітники заводу зі своїми сім’ями регулярно з завзяттям долучаються до акцій з розчищення території парку від сухих гілок, побутового сміття; облаштовують парк малими архітектурними формами (лавками, вказівниками, аншлагами тощо), оновлюють улюблені місця відпочинку висаджуючи нові дерева. Завдяки спонсорській допомозі ЛВЗ «Хортиця» у нашому закладі з’явилося нове сучасне обладнання для догляду за кущами, травами та деревами парку, завдяки якому занедбана паркова зона починає перетворюватися з «захаращених джунглів» на улюблене місце сімейного відпочинку.

В даний час Музей історії запорозького козацтва перебуває на реекспозиції.

В 60-х роках ХХ ст., під час хрущовської «відлиги», в українському суспільстві поширюються ідеї відродження національних традицій. В першу чергу це проявляється у намірах увічнення пам’яті про запорозьке козацтво. Саме в той час виникає проект створення історико-культурного заповідника та Музею історії запорозького козацтва на острові Хортиця.

Над тематичною структурую Музею працювали видатні науковці, такі як дослідниця запорозького козацтва Олена Апанович, член-кор. АН УРСР Кость Гуслистий та ін. За редакцією 1966 р., тематика експозиції повністю висвітлювала історію запорозького козацтва: від його формування до ліквідації, показувала вплив козаччини на подальшу долю українського народу.

Але на початок 70-х років ідею створення Музею історії запорозького козацтва на Хортиці було визнано такою, що не відповідає політиці Радянського уряду та Комуністичної партії. Ініціатори створення музею козацтва були звинувачені у потуранні «націоналістичним ілюзіям і пережиткам» та усунені із займаних посад.

Натомість 14 жовтня 1983 р. на о.Хортиця було відкрито Музей історії Запоріжжя, експозиція якого розповідала про історію острова з найдавніших часів, подавала історію запорозького козацтва в світлі тодішньої ідеології, проте значна її частина розповідала про революційну боротьбу та соціалістичне будівництво в місті за порогами.

На хвилі перебудовчих процесів у суспільстві постало питання про необхідність перепрофілювання Музею історії Запоріжжя у Музей історії запорозького козацтва. Після проголошення Україною незалежності розділи експозиції, присвячені добі соціалізму, були демонтовані. На їх місці створюються виставки, які відображають історію запорозького козацтва. 

В даний момент Музей історії запорозького козацтва перебуває на реекспозиції. Велику частину найбільш цікавих експонатів буде задіяно в нових виставках на історико-культурному комплексі «Запорозька Січ».

Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» є найбільш відвідуваним туристичним об’єктом і візитівкою не тільки Хортиці а й міста Запоріжжя. Ідея створення реконструкції столиці козацьких земель виникла ще в часи заснування заповідника. В Постанові Ради Міністрів України 1965 р., що оголосила острів заповідником, йшлося про створення тематичного парку історії козацтва, з будівництвом Музею–панорами, архітектурно-етнографічного комплексу “Січ”, зони обслуговування(ресторан), а також висловлені пропозиції щодо спорудження пам’ятних знаків, пов’язаних з історією запорозького козацтва.

У другій половині 60-х років неодноразово проводилися конкурси на оптимальне “проектування історико-меморіального комплексу заповідника”. Первісно “Запорозька Січ” мала стати найголовнішим об’єктом проекту. Але згодом більше уваги стали приділяти проектуванню Музею-панорами запорозького козацтва, а з початку 70-х років взагалі заговорили вже про створення Музею історії міста Запоріжжя. Ідея будівництва “Запорозької Січі” відійшла на другий план і була майже забута.

У 1991 році Україна стає незалежною державою і забута ідея створення комплексу “Запорозька Січ” отримує друге дихання. Проект архітектурного ансамблю запропонували підготувати Львівському інституту “Укрзахідпроектреставрація”. І знову на заваді став брак фінансування.

Через 10 років, у 2001р., місцевий Державний проектний інститут “Запоріжцивільпроект” розпочав розробку нової проектної документації і запропонував своє архітектурне рішення даного комплексу. У 2004р. Держава виділяє кошти для спорудження історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”. 14 жовтня 2004 р. відбулася урочиста закладка комплексу, а з 2 листопада почалися роботи з очищення території будівництва від лісових насаджень. З січня 2005 р. почали виростати будівлі Комплексу. На даний період Комплекс майже готовий. Залишились внутрішні роботи і інтер’єрне рішення об’єктів. Генеральний підрядник будівництва ПП “Протей”. Меценат будівництва – металургійний комбінат ВАТ «Запоріжсталь»

sichair

Комплекс «Запорозька Січ», вид з повітря.

В історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» існують експозиційні та рекреаційні об’єкти (тобто для відпочинку).

В даний момент працює 7 експозиційних об’єктів — Пушкарня, виставка «Традиційні промисли запорожців», виставка «Козак Мамай і люлька», Будинок кошового отамана, Військова канцелярія, виставка «Козацький табір», діюча Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

budkosh1Будинок кошового отамана

kancelyariya1Військова канцелярія

Комплекс «Запорозька Січ» – узагальнюючий образ усіх восьми запорозьких січей, створений на науковій основі. Запорозькі Січі різнилися плануванням, укріпленнями, типами церков, конструкцією та розмірами куренів, наявністю інших будівель. Зовні відмінності були, але порядок формування козацьких січей, зберігався. Обов’язково був центральний майдан для рад, церква і козацькі курені навколо. А починаючи з Чортомлицької Січі (1652 – 1709 рр.), вже існувало торгово-ремісниче передмістя, яке існує і на нашому комплексі тут же розташовано ікорчмуде відвідувачі можуть відпочити скуштувавши традиційні українські страви.

SONY DSC

Комплекс «Запорозька Січ», вид з в’їзної вежі

Після огляду радимо відвідати реконструкцію козацького бою від гурту «Січові козаки» де ви можете ознайомитись із козацькою зброєю і побачити на власні очі як її застосовували в бою.

kozaki2

Протягом тисячоліть острів Хортиця сприймався людиною як сакральне місце, де можна відчути благодатний вплив вищих сил, духів далеких предків. Хортиця має свою особливу ауру, яка притягувала до себе наших пращурів для молитовних дій, для урочистого здійснення поховальних обрядів.

Із глибини століть на території Національного заповідника «Хортиця» збереглися різноманітні культові пам’ятки, стародавні монументальні скульптури, які розкривають дивовижний світогляд минулих поколінь.

За доби бронзи на Хортиці виникли святилища, які окрім культового призначення, використовувалися для здійснення астрономічних спостережень. Одне з таких святилищ знаходиться на висоті Брагарня, яка здіймається над Дніпром на 31 метр. Науковці та археологи називають його «Українським Стоунхеджем» і ця назва справедлива.

Svyat1

Святилище на висоті Брагарня

Пам’ятка досліджувалася протягом 1993-1999рр. За результатами досліджень виявлено складний кромлех (діаметр основного поля близько 5 м). З нього виходила друга дуговидна викладка. З цією ділянкою пов’язано, щонайменше, 4 менгіроподібні кромлехи. Камені та дві культові ями, в яких знайдено ліпний горщик (банкоподібний), ліпна курильниця на ніжках, крем’яне вістря на стрілу та ніж, вальки вохри. Під час робіт у 1998 р. виявлено кромлех з двома викладеними округлими закладками (жертовниками) та великими стелоподібними каменями. Діаметр центрального кромлеху близько 11-12 м по зовнішньому контуру. В північно-східному секторі кромлеха утворено прохід шириною 1,5 м, який поєднує досліджені об’єкти в єдиний великий комплекс. В кромлесі утворено дві округлі закладки діаметром 2,0 та 2,5 м. Найбільші камені стелоподібного вигляду знаходяться біля кам’яних закладок – жертовників. З територією святилища пов’язано 20 цілих та фрагментованих горщиків доби бронзи.

Основою, від якої почалося формування всієї кам’яної споруди, виступає великий кромлех. Він розташований у південно-західній частині споруди і займає найвищу точку висотки. До моменту розкопок місце кромлеха виглядало курганоподібним підвищенням, але пізніше з’ясувалося, що це було викликано особливостями мікрорельєфу та великою кількістю каміння, що затримувало ерозію даної ділянки.

Кромлех діаметром 12 м, викладений з середнього та крупного каміння в 5-7 рядків в 1-3 шари. В північно-східному секторі утворено прохід шириною близько 2 м, одна із сторін якого зафіксована масивною плитою. Практично в центрі кромлеху розташована округла закладка, викладена із каміння середнього та великого розміру. Над закладкою лежали дві великі брили (стели) із слідами штучної обробки.

В межах кромлеху в районі проходу виявлено кремнієве вістря на стрілу ямного типу, а під камінням кромлеху траплялися фрагменти кераміки ранньобронзового часу з грубими розчосами на внутрішній та зовнішній поверхні.

В південно-західний сектор кромлеху вписана велика кругла закладка діаметром 4 м, що викладена із щільно підігнаних каменів середнього розміру, викладених у два шари. Зверху закладку було посипано великою кількістю дрібних сколів діабазу, на окремих помітні сліди штучної обробки. Навкруги закладки лежало п’ять стеблоподібних каменів довжиною 1-1,2 м. Один із них старанно оброблений, мав у верхній частині штучне поглиблення – жертовник.

При розчистці каміння закладки та навкруги нього виявлено три розвали великих горщиків сабатинівського типу, прикрашених наліпним валиком, а також фрагменти ще восьми посудин.

Під закладкою зафіксоване вогнище овальної форми, обкладене камінням. Вогнище перекривало округлу яму, заповнення якої – гумусовий супісок. В середині вогнища знайдено ліпний горщик, прикрашений шнуровим орнаментом, в глину ж було домішано зерна пшениці та проса.

Загалом із цією закладкою можна пов’язати 16 зразків керамічного посуду, серед яких три біконічні чаші, три банки та одинадцять великих кухонних горщиків. Посуд представлений керамікою зрубно-сабатинівського часу, однак більше зрубних рис мають зразки, знайдені під закладкою, а над закладкою посуд мав сабатинівський вигляд.

В межах кромлеху було також виявлено мініатюрну бронзову підвіску у вигляді стилізованого зображення змії (датовано зрубним часом).

Ритуальне значення «південної» закладки не викликає сумнівів, а велика кількість знахідок, прив’язаних до «вівтаря», свідчить про його виняткове значення в межах всієї пам’ятки.

Другим, великим елементом комплексу є подвійний кромлех, що має вигляд двох накладених одне на одне кіл меншого та більшого розміру. Камені меншого кола викладено у один-два рядки. До південного сектору кромлеху вписана закладка з великих брил; по центру стояла невелика стела без слідів обробки. Більший кромлех викладено із каміння середнього розміру. Археологічний матеріал представлений великою кількістю дрібних фрагментів ліпного посуду доби бронзи, мініатюрним ножем з кременя, ліпною курильницею на чотирьох ніжках.

Можна зробити припущення, що спочатку було побудовано більший кромлех, а менше коло значно пізніше. Культовий характер споруди не викликає сумнівів.

В 1998 р. територія розкопів була спланована, а кам’яна споруда відтворена на рівні сучасної поверхні.

Неподалік від балки Великої Молодняги знайдено ще три святилища, викладені з каменю у вигляді яйця. Яйце – для прадавніх людей було символом зародження всього живого, символ продовження роду. Окрім цього, архаїчний образ світового яйця пов’язувався з весняними святами. І тому, традиційно, цей символ відігравав важливу роль у календарних ритуалах.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA svyat2

Культові закладки біля балки Велика Молодняга

Перше святилище – викладено у формі змія, який оповив яйце. Друге – так зване «велике яйце» завдовжки 7 метрів. У середині цього святилища або у «жовтку» археологи під час його дослідження знайшли поховання людини. Науковці припускають, що похована людина була жерцем. У третьому чотирьохметровому «яйці» знаходилася унікальна глиняна чотирикутна посудина-жертовник.

Під час будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» археологами заповідника було виявлено ще декілька кромлехів та кам’яних закладок. Кам’яні закладки за матеріалами 2005р. (керівник робіт Ю.Я. Рассамакін) – являють унікальне скупчення кам’яних конструкцій у вигляді кромлеху діаметром 2,5 м з вертикально вкопаних плит, кромлехів 7 шт., діаметром від 1 до 3 м, викладених з валунів та кам’яних закладок. Згідно протоколу Науково-методичної ради НЗХ вирішено питання про консервацію та музеєфікацію на рівні давньої поверхні.

svyat4

Святилище біля Січі

Наразі, всі ці святилища можна побачити під час екскурсії «Сила духів».

Крым вищеназваних святилищ на острові існують ще декілька важливих в сакральному та енергетичному сенсі місць.

Першим є фундаменти давніх кам’яних споруд доби бронзи яким близько 3 тис. років, знайдених в балці Ганнівці у 2005 році. Зараз вони досліджені археологами і чекають на музеєфікацію, яка повинна реалізуватись після добудови мостів через Дніпро.

ganivka1 ganivka2

Фундаменти будівель та археологічні знахідки в балці Ганнівка

Ще одним знаковим артефактом який, без сумніву, став частиною сакрального світу Хортиці є «Чорний камінь». Його вага близько 6 тонн,   на своїх гранях він крізь тисячоліття несе петрогліфи-малюнки, а езотерики і біоенергетики вказують на потужну енергію яку він випромінює.

blackstoun

Чорний камінь

На висоті 57 м над рівнем Дніпра, найвищу точку Хортиці, увінчує найбільший курган із тих, що збереглися на острові «Зорова могила». Ще декілька століть тому 80% острова займали степи, серед яких височили кургани. Відомий дослідник Хортиці Я.П.Новицький писав, що на початку ХХ століття на острові було 129 курганів. Стояли вони поодиноко, або ж цілими групами. За словами того ж Новицького, раніше тут існувало шість курганних груп. «Зорова Могила» відноситься до 5-ї.

Скіфський стан з висоти

Археологічні дослідження, які проводилися на цій місцевості, починаючи з часів Якова Новицького повідали, що кургани почали зводити у ІІІ тисячолітті до нашої ери, а поховання в них зафіксовані – від дати створення перших курганів і до середньовіччя.

Нажаль з 28 курганів, що височіли тут колись, збереглось усього три (загальна площа цієї курганної групи – 20,83 га).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Кургани Скіфського стану, вид з бекету

У листопаді 2005р. розпочались роботи з відновлення історичного ландшафту, а саме з облаштування п’ятої курганної групи. До трьох «живих» курганів, що були очищені від дерев та чагарникової порослі, додали ще вісім, серед яких один досліджений і відновлений, два відновлені на місці зруйнованих, а решта – кургани-макети і святилище Арея.

Як вже повідомлялось, на території п’ятої курганної групи збереглось три кургани з 28-ми. Один із збережених курганів, в народі має назву “Потьомкінський”.

Після ліквідації у 1775 році Запорозької Січі Катерини ІІ подарувала острів Хортицю Григорію Олександровичу Потьомкіну. І, з притаманним йому розмахом, фаворит цариці задумав створити на Хортиці фруктовий сад, палац і розкішний парк, що не поступався паркам Петергофа. Але дуже швидко він охолов до цієї витівки і передав Хортицю державній казні “за так”. У 1790 році на острові поселилися німці-меноніти.

stan1

Скіфський стан на заході сонця.

Другий уцілілий курган, дістав назву «Зорової могили», тобто, «Зорити», зирити (спостерігати за місцевістю) російською «обозревать».

Є припущення, що така назва виникла від того, що звідси можна було побачити степові простори, адже курган розташований на найвищий  точці Хортиці, про що повідомляв геодезичний охоронний знак, встановлений у 1922 р. Він був найстарішим охоронним знаком в Україні. А зараз курган, з 10 жовтня 2006 р., увінчує скіфський воїн – точна копія стародавньої скульптури (УІ –У ст.. до н. е) знайденої біля села Нововасилівки на Миколаївщині. Скульптура дуже виразна, має при собі не лише відповідне озброєння, а й ознаки статі, як свідчення чоловічої сили і спроможності. Автор копії – запорізький скульптор Сергій Каніщев.

Цей курган ніколи не досліджували. Виходячи з розмірів кургану, а також того факту, що навколо нього було ще 27, це дає підстави припускати, що тут поховано якусь визначну особу.

Під час  відновлення п’ятої курганної групи було вирішено створити музей під відкритим небом. Тут відвідувачі мають змогу побачити жорна - символ добробуту і плодючості, каток або гарман - пристрій для обмолоту зерна, ступи — для товчіння зерна, статуї, антропоморфні стели та багато іншого.

SONY DSC

Лапідарій — музей кам’яних витворів простонеба

Цей комплекс буде в майбутньому частиною туристичного маршруту “Скіфський шлях” і простягатиметься від балки Наумової до плавневої частини острова.

В південній частині острова Хортиця вже понад 15 років існує реставраційний ангар. В ньому зберігаються човни та артефакти підняті з дна Дніпра гідроархеологами заповідника. Хортицька гідроархеологія має понад тридцятирічну історію, на її рахунку безліч знайдених артефактів, багато професійних фахівців працюють над дослідженням глибин річки Дніпро і інших водних артерії України. Цей величезний скарб необхідно зберегти та примножити, тому одним із головних завдань установи є побудова Музею дніпровського судноплавства та суднобудівництва в центральній частині острову. Сподіваємось у держави знайдуться можливості реалізувати цей проект. А поки що з майбутніми експонатами для цього музею можна ознайомитись саме в реставраційному ангарі.

chovny3

Реставраційний ангар

Переважна більшість їх повязана із російсько-турецькою війною 1735-39 рр., в якій безпосередню участь приймали запорозькі козаки на чолі із кошовим Іваном Малашевичем. В цей період на о.Хортиця, о. Байда та в урочищі Вирва існувала суднобудівна верф, а в акваторії Дніпра стояла Дніпровська флотилія із 400 суден різного типу. Через сувору зиму 1738 р. та епідемію чуми за флотилією не здійснювався належний контроль, внаслідок чого багато з цих кораблів затонули.

Козацький човен XVIII ст. (“Чайка”)

Човен знайдений співробітником Національного заповідника “Хортиця” Валерієм Нефедовим на дні р. Старий Дніпро у 1998 р..піднятий у серпні 1999 року. В даний час повністю відреставрований та готовий до експонування.

chovny1chovny2

Козацький човен XVIII ст.

Являє собою парусне-гребне судно з малою осадкою довжиною 17 м, шириною 3,6 м. Виник в період російсько-турецької війни 1736-1739 у зв’язку з великою потребою в саме таких суднах. Перші креслення човна виготовив майстер Андрій Алатчанін в кінці 1736р. Човен поєднував в собі пропорції, розміри, а також артилерійське спорядження дубів запорозьких козаків з технологічними прийомами побудови та обводами корпусу, властивими для галерного будівництва. Ближчими родичами козацьких човнів були кайки, що будувались для Азовської флотилії адмірала Бредаля. Судна несли одну щоглу, могли ходити також за допомогою весел. Спорядження складалось з чотирьох фальконетів, розташованих на носі і на кормі човна. Екіпаж човна нараховував до 50 осіб, включаючи канонірів та мушкетерів. Палуби, камбузи та гаюни на човнах відсутні. Для Дніпровської гребної флотилії, що брала участь у компанії 1739р., на Брянській верфі було закладено 40 козацьких човнів. Всі вони використовувались для перевезення вантажу та армійських підрозділів в нижній течії Дніпра і на Лимані.

Бригантина «російського типу»

Знайдена співробітником Національного заповідника “Хортиця” Валерієм Нефедовим на дні р. Старий Дніпро у 2004 році. Відноситься до Дніпровської флотилії російсько-турецької війни 1735-39 рр.. В проекті по підняттю судна безпосередню участь брав відомий музикант Андрій Макаревич. Флагманський корабель, у створенні такого типу кораблів, за думкою спеціалістів брав участь Московський цар Петро I., а також Ф. Скляєв і Г. Меншиков. В даний час законсервована і закріплена, в майбутньому чекає на реставрацію.

chovny4

Бригантина XVIII ст.

Походить від італійської бригантини, що з’явились на Балтійському флоті на поч. 18 ст. Англійський посланець Уітворт характеризує її як італійську півгалеру. На відміну від італійських, перші російські бригантини були значно коротшими (довжиною 15,8 м) та ширшими (шириною 4,26 м), що загалом було характерно для кораблів петровського флоту. До них додавалось 10-12 весел. Судна мали одну щоглу, парусне спорядження включало грот (або гафель), тобто прямий парус, найнижчий на другій щоглі від носа, клівер(косий парус трикутної форми, що ставиться попереду фок- щогли) та фор-стеньга (продовження верхньої кінцівки судової щогли) — стаксель (косий парус трикутної форми, що ставиться попереду щогли) . Озброєння — 4-6 невеликих корабельних гармати. В 1711р. розміри російських бригантин були змінені: довжиною 18,11м, шириною 4,37 м. Рішення будувати бригантини для Дніпровської флотилії прийняв Н. Сенявін в жовтні 1737р. Планувалось протягом року побудувати 50 бригантин «російського типу» («російського маніру»)

Байдак

Знайдений гідроархеологами заповідника у 2010 році на березі річки Десна у Чернігівській області. Перевезений та поміщений до ангару де з ним проводились роботи з реставрації та консервації. В даний момент повністю готовий до експонування. Датується кінцем XIX ст. Але зберігає в собі традиції суднобудування I пол. XVIII ст..

Загалом Байдаки це невеликі човни з пласким дном для перевезення людей, вантажу, риби тощо. Широко розповсюджені на Дніпрі. Розміри (за В.І. Далем): від 15 до 25 сажнів довжиною (біля 32-53м) і 2-4 сажні шириною (4,26-8,52м). Вантажність – до 15 тисяч пудів (240т). Могли мати одну щоглу й нести прямий парус, керувались по-барочному. На поч. 18 ст. байдаки були менші за розміром, тоді у великій кількості таких суден не було необхідності. Під час російсько-турецької війни, в умовах гострої нестачі державних суднобудівників та майстрів, будівництво байдаків збільшується, вони були необхідні для діяльності Дніпровської флотилії. Аналогічні за конструкцією судна будувались і пізніше протягом 19 і навіть на початку 20ст.

Дубель-шлюпка

Човен Дніпровської гребної флотилії російсько-турецької війни 1735-39 рр. Створений за типом будування традиційного козацького човна, що мав назву “запорозький дуб”. Складений з частин двох однотипових суден, що були знайдені відповідно у 1970-му та 1999 роках. В даний момент повністю відреставрований та готовий до експонування.

Крім великих експонатів реставраційний ангар має невеликі, але варті уваги артефакти — довбанка та човен із пласким дном із р. Десна, декілька десятків якорів брандвахти, що захищала суднобудівну верф на Хортиці у 30-х роках XVIII ст.,а також два якорі Візантійського періоду(IX-X ст.) з Криму.

 

На крайньому півдні Хортиці росташовано унікальний природний комплекс який батько історії Геродот називав Гілеєю, козаки Великим Лугом, а сучасники Дніпровськими плавнями. Нажаль 1956 року після побудови Каховської ГЕС його було практично знищено і подивитись на те як виглядав Великий Луг в козацькі часи можна лише в декількох місцях, серед них і наш острів.

З точки зору історії південна частина острову також достатньо цікава, тут в середні віки проходив так званий Протовчий брід біля якого існувало поселення і збирались військові дружини русів.

Ще в 50-х роках відомий археолог-розвідник Олександр Бодянський виявив на полі, поблизу плавневих озер Осокорового, Коржевого та Качачого,  сліди стародавнього поселення. На місці поселення археологами було знайдено велику кількість речей: кераміку, козацькі люльки, натільні хрестики, попіл, зразки залізної руди, шлаку тощо.   Вагомість знахідок на місці цього поселення підсилюється спогадом в  давньоруському літописі «Повість минулих літ», де зокрема, сказано: «І пішли на конях і в лодіях, і пришли нижче порогів, і стали у Протовчому, на Хортичім острові». Це – з нагоди розміщення тут війська великого князя Святополка Ізяславовича перед переможною битвою з половцями 1103 року. Далі, вже 1190 року, у тому ж літописі занотовано: «і їхали у великому русі до Протовчого в Лузі в Дніпровому». І, нарешті,  1223 року тут збиралися руські князі перед трагічною битвою на Калці: «І прийшли на ріку Дніпро, і минули пороги, і стали біля річки, біля Хортиці і на броді Протовчому».

Історична винятковість приплавневої місцевості острова блискуче підтвердилася археологічним чином: протягом 1976-1980 рр. учені Хортицького заповідника Тамара і Віталій Шевченки разом з Олександром Бодянським виявили та дослідили поблизу озера Осокорового кілька напівземлянок, кожна площею в середньому до 500 квадратних метрів. Знахідки – зокрема, бронзовий хрест-складень, мундштук від музичного ріжка, пенал для скляних намистин, риболовецькі гачки, а особливо, рало, глиняні печі, кераміка, розсипи культурних злаків, жорна – свідчать про те, що у поселенні мешкали і мисливці, і ремісники, і землероби. Наявність же значної кількості предметів озброєння – стріли, холодна зброя, фрагменти кольчуги – говорять ще й про потужну військову рису. Існує думка, що поселення було своєрідним форпостом на кордоні між слов’янським державним угрупуванням і кочівницьким Степом. Часові його обрії – від Х до ХІV століть.

protovche1

Меморіально-туристичний комплекс «Протовче» під час зимової хурделиці

Поселення вивчене неповністю Спеціальні розвідки  розсунули його межі від кількох досліджених гектарів до, ще п’ятнадцяти.

Масштаби пам’ятки, її виключно важливе стратегічне розташування дають вагомі підстави  вважати Протовче однією із залог, з яких згодом викристалізувався військово-адміністративний центр – Запорозька Січ.

protovche3protovche4 protovche2

Хортицькі плавні

Протолче  цікаве не тільки з історичного боку, це унікальна пам’ятка природи, зона абсолютної заповідності. Комплекс з більше 20 озер, проток і заток, острівців і півострівців – це залишки колись безкрайнього плавневого масиву «Великого Лугу Запорозького». Тут мешкає більше 28 видів звірів, 47 – риб, 226 – птахів. В озерах Хортиці знайшли прихисток ровесники динозаврів – водяний горіх (чилім), сальвінія плаваюча.

Наразі до меморіально-туристичного комплексу «Протолче» можна замовити  однойменну екскурсію.

1