Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
096-254-12-09, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 48 грн
Режим роботи з 9:30 до 16:30
Вихідний - понеділок
Музей козацтва - на реекспозиції
Прес-реліз «Менонітські стели Верхньої Хортиці»

Прес-реліз до прес-конференції

«Менонітські стели Верхньої Хортиці»

 

26 липня 2019 р., 10:00

галявина біля автостоянки

Музею історії запорозького козацтва

 

Максим Остапенко – генеральний директор Національного заповідника «Хортиця»

Максим Штатський – науковий співробітник заповідника

Борис Леткеман – представник менонітської громади Запоріжжя

Роман Акбаш – краєзнавець, популяризатор новітньої історії міста

 

Хортицькі науковці знаходять та рятують стели з менонітського кладовища ХІХ – початку ХХ століття, вмуровані у фундамент зруйнованої комори.

1789 року до Запорозького краю на запрошення імператриці Катерини ІІ прибувають перші переселенці зі Східної Пруссії – протестанти-меноніти голландського походження, яких в українському народі традиційно іменували німцями. Переконані пацифісти, набожні та працелюбні, меноніти знайшли у степах Південної України свою нову батьківщину.

На території сучасного Запоріжжя менонітами було засновано декілька поселень, зокрема – колонію Хортиця над однойменною річкою на правому березі Дніпра.

Істотна частина жителів колоній змушена була виїхати за межі України під час Першої Світової війни, а ті, що лишилися, були піддані гонінням та репресіям в роки колективізації та Великого терору тридцятих. Дотепер нащадки хортицьких колоністів мешкають в Канаді, США, країнах Латинської Америки, Німеччині, Нідерландах.

Жорстокий режим, вочевидь, мав на меті знищити навіть пам’ять про «небажане» населення. Так, в середині 1930-х під коток у прямому сенсі слова потрапив менонітський цвинтар, на місці якого був заснований стадіон, а у 1946 році постала школа. Намогильні плити знищеного кладовища пішли в ужиток в якості будівельного матеріалу. Саме з цих кам’яних стел будівничі понад вісімдесят років тому змурували фундамент капітальної комори – «амбару» на колишній вулиці Старі Ряди, що нині носить ім’я Петра Зачиняєва.

22 липня 2019 року, після тривалих пошуків, експедиція працівників Національного заповідника «Хортиця», натхненником якої виступив науковий співробітник закладу Максим Штатський, вилучили перші стели з підмурків комори та привезли їх на майданчик біля Музею історії запорозького козацтва. На надгробках можна прочитати прізвища, висічені німецькою мовою: Кооп, Паульс, Дік, Тіссен, Завацкі…

На сьогоднішній день комора, зведена на могильних плитах, вщент зруйнована, прилегла територія перебуває у занедбаному стані та перетворилася на стихійне звалище сміття.

Попереду у заповідника величезний фронт робіт із розбору залишків фундаментів комори, транспортування пам’ятників до місця тимчасового зберігання, дослідження, реставрації та подальшого використання стел в якості меморіалу пам’яті колишніх наших земляків-менонітів.

 

Координатор проекту, керівник науково-рятівної археологічної експедиції

Максим Штатський