Національний заповідник "ХОРТИЦЯ"
Пошук
Замовлення екскурсiй
096-254-12-09, 095-914-77-06
Вартiсть квиткiв
Запорозька Сiч - 24 грн
Режим роботи з 9:30 до 16:30 ; сб, нд - до 16:30
Вихідний - понеділок
Музей міста за порогами - 18 грн
Музей козацтва - на реекспозиції
«Стежками Хортиці ходив Тарас…»

У краєзнавчій біографії запорозького краю  і, зокрема, о. Хортиця, є яскрава сторінка: тут був Тарас Шевченко під час подорожі Україною влітку 1843 року.  175 літ віддаляє нас від того спекотного серпня, коли 29-річний  поет, автор першого (1840р.) видання «Кобзаря» і визнаний на той час молодий художник блукав стежками Хортиці, відшукуючи залишки козацьких фортець,  очікуючи відчути на легендарному острові дух запорозької вольниці, слухав розповіді нащадків січовиків у козацькому селі Вознесенка,  навіть ярмарку у Олександрівську, переказують, відвідав, а  з Олександрівська Тарас Григорович подався на місця козацьких вольностей – в напрямку Нікополя, Капулівки, Покровського. Якби ця мандрівка була випадковою, скажімо, як у Пушкіна (також  знана людина проїхалася в екіпажі нашими краями, але саме проїхалася, не зупиняючись: старий Олександрівськ лише трапився на його шляху від Катеринослава на Кавказ і, схоже,  не зацікавив), навряд чи у нас були підстави виділяти цей факт у життєвій і творчій біографії Кобзаря. А тут же очевидно: подорож, що відбулася 175  років тому, була омріяною, вистражданою, він прагнув на власні очі побачити наш козацький край, який жив у його серці і озивався у його творах. Більшість шевченкознавців висловлює думку, що Тарас Шевченко не відбувся б як визнаний геніальний український поет, якби не було славетного Запорожжя, де народилося і сформувалося найяскравіше явище в українській історії – запорозьке козацтво. Запорожжя увійшло в його життя у ранньому дитинстві з розповідями діда-козака, батька-чумака, піснями лірників, думами кобзарів, колисковою матері, праонуки козака. Козацьке походження Шевченка не викликає сумнівів, адже коріння Шевченкового роду (і з батькового, і з материного боку) сягає в Запорозьку Січ. Це повідомляють його нащадки, підтверджують шевченкознавці, це засвідчується і Козацьким реєстром 1649 року. Правнук Тараса Григоровича, письменник Дмитро Красицький (він приїздив до Запоріжжя у 1964р.) та його праправнучка Людмила Красицька у 1987 році опублікували в газеті «Літературна Україна» статтю «Гілки Шевченкового роду», у  якій  запевняють, що  Шевченки – рід у Кирилівці (Керелівці) давній, коріння його сягає у ХУІІ століття і розповідають про кирилівського юнака Івана, який разом з іншими парубками подався на Січ за пороги і став козаком. Він служив у Чигиринському полку, воював під Очаковим, ходив на чайках по Дніпру, брав участь у битві під Жовтими Водами. Покозакувавши, Іван повернувся у рідне село, одружився, і, як пишуть автори, «підробляв ремеслом, якого навчився ще на Запоріжжі, – шив людям чоботи, і за це, за звичаєм, одержав від людей прізвище Швець. Так у роду предків Тараса Григоровича виникло прізвище, якому судилося уславитись на весь світ – Шевченко (від слова «шити»). Достеменно відомо, що обидва діди Т. Шевченка – Яким Бойко (з боку матері) та Іван Шевченко (з боку батька, Швець) мають козацьке походження. Перший виявився покріпаченим козаком. Про другого відомо, що він був свідком Коліївщини  В дитячу пам'ять Тараса вкарбувалися дідові розповіді і пісні про Коліївщину та запорозьке козацтво.  Дослідники Шевченкової творчості схиляються до думки, що без спогадів діда, його глибоких знань з історії свого народу навряд чи можливі були б і «Гайдамаки» Шевченка  і його славетний «Кобзар».

 Шевченко з глибокою любов’ю і щирим захопленням оспівав наш  запорозький край. Козаччина – головна тема його творчості. Чи не кожна сторінка «Кобзаря» рясніє незліченними розсипами значущих для українців  слів: «козак», «Січ», «запорозький», «Великий Луг», «Запорожжя». У творчій спадщині великого українського поета знаходимо і назву  острова Хортиця, що згадується у чотирьох поетичних творах Т.Г. Шевченка».

А чи знають їх наші співвітчизники, зокрема, відвідувачі заповідника? Таким питанням зацікавились його співробітники, готуючись відзначити 175-ту річницю перебування Шевченка на Запорожжі. Отже, оголошуємо місячник Шевченка і проводимо акцію «Стежками Хортиці ходив Тарас…». З 24 серпня до 7 вересня (найвірогідніше Шевченко у нас був у серпні, на початку вересня його вже бачили у рідній Кирилівці) відвідувачі заповідника мають можливість відвідати комплекс «ІКК «Запорозька Січ» безкоштовно і отримати сертифікат на пішохідний маршрут «Тарасова стежка». Для цього при вході у комплекс треба напам’ять прочитати рядки з «Кобзаря», де згадується слово «козак» (варіанти «козацький», «козакувати» приймаються), «Січ», і нарешті «Хортиця». Гадаємо, це нескладне завдання спонукає  наших відвідувачів згадати сильні влучні слова співця нашої запорозької історії, наповнити їх серця гордістю, що вони знаходяться тут, де, за словами Кобзаря, «…слава наша почалася».

Shevch175(1)

У низці заходів, приурочених до 175-річчя перебування Кобзаря на Запорожжі,  працює виставка «Шевченкіана Національного заповідника «Хортиця», розгорнута у «Музеї міста за порогами», що на бульварі Центральний (до речі, розташований неподалік того місця, де стояла садиба Прокопа Булата, мешканця села Вознесенка,  у якій гостював молодий Тарас, де ночував під старезною грушею і дивився на Дніпро і Хортицю). На ній представлені старі видання «Кобзарів»: «Кобзар», виданий у 1884 році у типографії В.С. Балашова (Санкт- Петербург), великоформатне (дуже рідкісне!) видання 1886р. «Кобзар. Гайдамаки» (типографія А.С. Суворина, Санкт-Петербург),  «Кобзарі» пізнішого часу, а також альбоми його малюнків. Представлені старі поштові листівки: на одній ілюстрація Сластьона О.Г. до поеми «Гайдамаки» ( видавництво Я. Орештайна в Києві, 1902р.), на іншій  - офорт Шевченка Т.Г «Старости» ( надруковано у тому ж видавництві, і теж на початку ХХ ст..). Демонструється живопис: портрет молодого Шевченка роботи відомих київських художників  Яворського Л.Ф. та Миронової Є.Ф., копія картини запорізького художника М. Добрянського «Кобзар на Хортиці», а також роботи народного майстра декоративно-прикладного мистецтва УССР В.Г. Харлової: рушник (триптих) з рядками із «Кобзаря», вишиті обкладинки до «Кобзаря» і окремих Шевченкових творів.

Shevch175(2)

          7 вересня у заповіднику планується проведення Круглого столу, на якому обговорюватимуться питання популяризації теми «Тарас Шевченко і запорозький край». До участі запрошуються представники освітянського загалу, краєзнавці, туроператори і всі прихильники Великого Кобзаря.