Альберто Віміна да Ченеда

Альберто Віміна да Ченеда

Одним з іноземців-сучасників, що писали про козаків, був Альберто Віміна да Ченеда (1603 – 1667) – італійський священник, поет і дипломат.  В 1650 році був послом Венеційської республіки до Богдана Хмельницького.

Це посольство мало за мету схилити гетьмана на бік антиосманської коаліції, а також зібрати відомості про стосунки між османами і татарами та озброїти останніх. 

«Реляції про походження і звичаї козаків…», які А.Віміна написав, спираючись на безпосередні враження від перебування на українських землях, є цінним джерелом з історії козацтва.  Ця праця була опублікована у Феррарі вже у 1890 році, а в 1899 році, частково, – у “Київській старовині”. 

“Реляції ”містять географічні, історичні та етнографічні відомості про Україну і козаків, портретну характеристику Б. Хмельницького, яка можливо є єдиним словесним описом гетьмана.

Віміна називає козацькі землі Україною, підкреслює, що вона має республіканський державний устрій. Крім того автор описує Запорожжя й запорожців, а також дає характеристику безпосередньо особі Б. Хмельницького. 

Запорожжя вразило автора своїм багатством: “Частина цього краю, що називається Запорожжям, настільки плодюча, що не лише може бути поставлена в один ряд із самими культивованими країнами Європи, а й задовільнити вимоги найбільш завзятого землероба… Не менше, ніж у хлібі, помітно достаток у молочних продуктах, м’ясі та рибі, завдяки чисельним пасовиськам та водоймам. Крім описаних вище багатств, родючий грунт дає мешканцям зневажені останніми смачні овочі, велику кулькість спаржі настільки розкішної, що, на мій погляд, вона не поступиться найкращим веронським сортам.”

Про січовиків Віміна розповідає, що «вони не простаки і не позбавлені бистрого розуму», а їхнє спартанське виховання допомагає їм у важких походах. Італійця приємно вразили щирість, правдивість, товариськість і некорисливість козаків.

Про самого ж Б.Хмельницького він говорить: “За станом своїм він син шляхтича, який був вигнаний і позбавлений дворянського звання. Зросту він скоріше високого, ніж середнього, кремезний і міцної будови. Мова його і спосіб управління показують, що він має тверезе судження і проникливий розум. В поводженні він лагідний і простий, чим притягує до себе будь-якого воїна, але, з іншого боку, він тримає їх у дисципліні суворими карами. Всім, хто входить у його кімнату, він тисне руку і всіх просить сідати, якщо вони козаки.”