ДЕНЬ СТЕПУ

ДЕНЬ СТЕПУ

Близько 50% території нашої держави складають степи та лісостепи. 

Щороку 30 травня в Україні відзначають День степу, що має на меті підкреслити важливість збереження степових екосистем – унікальних природних ландшафтів,  багатих на природні ресурси. 

Україна є частиною найбільшої у світі степової зони – Великого Степу, що простягається від румунської Добруджі аж до гір Алтаю, Копетдагу та Тянь-Шаню. Це понад 2 мільйони квадратних кілометрів.

Степи потребують особливої уваги, оскільки ці ландшафти на сьогодні є найбільш пошкодженими та малозахищеними. Один із найбільш дієвих способів зберегти цілинні степові ділянки – це включення їх до складу існуючих, або створення нових об’єктів природно-заповідного фонду. Степи мають бути введені до Земельного кодексу як нова категорія земель, на рівні з лісами та землями водного фонду.

Український степ – це не лише про безкраї простори, а й про унікальний природний світ з багатою історією, великий живий організм, що пристосувався до суворих умов. Різноманітна флора та фауна вражають своїми адаптаціями. Навесні степ перетворюється на різнобарвний килим з першоцвітів (ефемерні рослини): півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, які ще до настання літньої спеки примудряються відквітнути та дати насіння, надземна їх частина відмирає і під землею залишаються бульби, цибулини та кореневища, що накопичують поживні речовини для цвітіння в наступному році. А на їх місце приходять рослини пристосовані до спекотних температур: злаки, полини, шавлії, волошки та інші. У когось – довге коріння, щоб діставати воду з глибин, деякі рослини мають опушені листя, що дає змогу відбивати сонячне проміння, хтось має більш жорстке та вузьке листя, аби зменшити випаровування вологи.

Наприкінці літа та восени можна спостерігати «перекотиполе» – життєва форма багатьох видів степових і пустельних трав’янистих рослин, які утворюють після відмирання круглі жмути, що переносяться силою вітру, розсіюючи насіння.

У степах можна зустріти зарості терену, шипшини, мигдалю степового, глоду, груші, барбарису. Також в степах є й природні ліси: в балках та ярах – байрачні, а у заплавах річок – заплавні ліси.

Фауна степів представлена безліччю дрібних гризунів (сліпаки, миші та інші), є заєць, тхір степовий, ласки, горностаї, лисиця звичайна, борсуки, сарни.. З птахів характерними є степовий і польовий жайворонки, перепілка, сорокопуд, куріпка сіра, боривітер звичайний, канюк звичайний, кібчик та ін. З плазунів зустрічаються ящірки (прудка та піщана), полоз жовточеревий. А також велика кількість безхребетних тварин.

Український степ має історичне значення, адже він був колискою багатьох цивілізацій та місцем важливих подій у житті племен та народів. На цій землі велика кількість курганів – усипальниці корінних жителів. 

Саме степ став головним історичним ландшафтом та ландшафтом-символом України – це символ волі і козацтва. Саме тут розташовувалося Дике Поле – територія, де формувалися козацькі поселення та виникла Запорозька Січ. Степові простори були ареною багатьох козацьких битв і походів.

Унікальні родючі степові ґрунти — чорноземи, заохочували людей до освоєння цих територій. У ХХ столітті їх масштабне розорювання призвело до  катастрофічного скорочення площ реліктового степу.

Ми, сучасні українці, маємо зберегти наші степи для нащадків.  

Захист степових екосистем України — справа кожного з нас. 

Любіть наші українські степи! Це наш правічний природний й історичний скарб!