До Дня перепоховання Т.Г. Шевченка

До Дня перепоховання Т.Г. Шевченка

22 травня вся Україна відзначає День перепоховання Т.Г. Шевченка, і звідусюди лунають рядки із “Кобзаря”. А вчитаймося у його «Заповіт»! Він хотів бути похованим там, де ” …Дніпро і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий.” А ревів Дніпро у порогах, поблизу Хортиці. 

Запорожжя увійшло в життя Тараса Шевченка в ранньому дитинстві з розповідями діда – козака, батька – чумака, піснями лірників, думами кобзарів, колискової матері, дід якої був січовиком. Коріння Шевченкового роду, як засвідчують біографи, сягає у Запорозьку Січ.

Особливо його душа прагнула побачити Хортицю, яка в його світогляді ототожнювалась з Запорозькою Січчю. Дослідники відзначають, що статус острова Хортиця для Тараса Шевченка був  високий. Зокрема, Омелян Пріцак у праці «Тарас Шевченко – пророк» зауважує: «П’ять історичних місць в Україні особливо цікавили Шевченка…» і першою наводить о. Хортицю (поряд з Батурином, Межигірським Спасом, Суботів і Чигирином). Тож у нас є підстави вважати, що побачити Хортицю, – ось головна мета виплеканої у думках і мріях мандрівки у наш запорозький край.

Про зв’язок Кобзаря з нашим козацьким островом детальніше в сюжеті