До міжнародного дню танцю: гопак – бойове мистецтво запорожців

До міжнародного дню танцю: гопак – бойове мистецтво запорожців

…українці народжуються з танцем у крові.
П. Вірський

З 29 квітня 1982 р., в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера (1727-1810), реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету», рішенням ЮНЕСКО відзначається Міжнародний день танцю. Цей вид мистецтва має багатотисячолітню історію й являє собою не просто фізичні вправи, а й спосіб пізнання себе і світу. Незалежно від стилю й напряму, він говорить міжнародною мовою тіла, що зрозуміла людям на будь-якому континенті. У своїй прихильності до танців українське суспільство не є винятком: за даними Української федерації танцю 20% українців полюбляють танцювати й роблять це за будь-якої нагоди. Жодне українське свято ніколи не обходилося без танців.

Але сьогодні мова піде про зовсім особливий вид танцювального мистецтва, який давно став візитівкою української культури – про старовинний український танець гопак. Історія виникнення гопака пов’язана із Запорозькою Січчю, з бойовою підготовкою запорізьких козаків у XVI-XVIII ст. Це був масовий чоловічий танець козаків, своєрідний діалог, в якому танцюристи демонстрували свій характер, силу, мужність. Танець імітував бойові рухи: стрибки, удари ногами, швидкі повороти, що символізували готовність козаків до бою. Традиційні рухи гопака – це гармонійна система древнього військового мистецтва наших пращурів. Ще візантійський історик ІХ ст. Лев Диякон, описуючи походи князя Святослава Хороброго, розповідав про «синів сатанинських волхвів», які навчалися військовому мистецтву через танець.
Іноді здається, що деякі фігури танцю вимагають певної завершеності. Просто уявіть, що у танцюриста в руках козацька шабля, й виконання рухів стане цілком зрозумілим, а танцівник перетвориться на непереможного небезпечного воїна, що рубає десятки ворогів навколо себе.
Учасники танцю, виконували «войовничі» рухи, в той час, як товариші-глядачі голосно підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!». Є версія, що саме звідти й пішла назва танцю – гопак. А, можливо, назва танцю походить від слова «гопало»– охоронець. Словник української мови дає нам таке пояснення: «гопати – стрибати і тупати, скачучи або танцюючи».

Гопак поширений на всій території України, тож в різних регіонах має численні варіанти. Існує багато різновидів гопака: сольний, парний, масовий. Зокрема, у західних областях його виконують, ставши у коло. У ІІ пол. ХVІІ ст. на Черкащині, Херсонщині, Київщині з’явилися фольклорні варіанти гопака, в яких брали участь не лише чоловіки, а й жінки: до чоловічої героїки додалася жіноча лірика. У ХVІІІ ст. фольклорні зразки гопака поширилися всією Україною, а також з’явилися перші спроби створення його театральних варіантів, наприклад, на балах у поміщицьких маєтках або на сценах кріпацьких театрів.

Вже з ХІХ ст. виконання гопака стало невід’ємною частиною театральних виступів: він завершував вистави І. Котляревського «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля» Т. Шевченка, тощо.

Нова історія гопака розпочалася у 1937 р. зі створення Українського ансамблю пісні та танцю, яким з 1955 по 1975 рік керував Павло Павлович Вірський (1905-1975). Саме він створив академічні народні танці на основі класики та традиційного фольклору та поставив знаменитий гопак, який і досі використовує у своїх концертах Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського.

Хореографи вважають гопак одним із найскладніших танців у світі. Важко знайти глядача, який би не дивився на виконання гопака із захватом: у танці використовують складні трюки та надзвичайно швидкі стрибки у шаленому темпі, дивитися на які одне задоволення.

Гопак і сьогодні залишається символом української культури та ідентичності й відображає не лише минуле, але є важливим елементом сучасного культурного вираження. Танець адаптувався до реалій сучасності, поєднав у собі сучасну хореографію з традиційним козацьким духом.

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ:
1.Гопак у виконанні Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського
2. Жан Жорж Новера (1727-1810). Джерело: wikipedia.org
3. Павло Павлович Вірський (1905-1975). Джерело: www.libr.dp.ua