Хортицькі науковці реанімують пам`ять про менонітів

Хортицькі науковці реанімують пам`ять про менонітів

1789 року до Запорозького краю на запрошення імператриці Катерини ІІ прибувають перші переселенці зі Східної Пруссії – 228 родин з околиць міста Данциг (нині Ґданськ, Північна Польща), протестанти-меноніти, переважно, голландського походження, яких в українському народі традиційно іменували німцями. Переконані пацифісти, набожні та працелюбні, меноніти знайшли у степах Південної України свою нову батьківщину.

Ними було засновано ряд колоній (Хортиця, Розенталь, Інзель Хортиця, Остервік, Кронсвейде, Айнлаге). Меноніти здійснили неоціненний внесок у історію, економіку та культуру південноукраїнських земель. Вони створили потужну інфраструктуру, котра включала в себе фабрики, заводи, лікарні, школи, дитячі садки. Більшість поселенців займалась фермерським господарством.

Водночас меноніти зазнавали декотрих утисків з боку царської, а потім і радянської влади. Так, в період революційних подій та потужних соціальних потрясінь, громада колоній ставала жертвою ксенофобії та нищилася представниками різних воюючих формацій. За часів радянської влади велика кількість менонітського населення була репресована. А 1943 року – вивезена окупаційними військами до Німеччини. Після закінчення Другої світової війни частина поселенців повернулась до СРСР, де знову підпала під репресії, а решті – осіли в Канаді, США, Болівії, Бразилії та Парагваї.

Зокрема, одним з проявів репресивних заходів на тлі насильницького ідеологічного переформатування населення країни було зруйнування радянською владою кладовища колонії Хортиця в період 1935-1939 років, котре було засноване у кінці XVIII століття та проіснувало близько 150 років. Місцезнаходження цього кладовища  підтверджується наявністю великої кількості мап та схем, спогадів, свідків. Розташовувалось воно в районі сучасних вулиць  Олени Теліги, Стадіонної, Дегтярьова, Гладкова. Формальним приводом для знищення було зазначено створення «спортивного майданчика», проте, після повалення, розбиття та вивезення надмогильних конструкцій, лишився пустир у формі неправильної трапеції.

Серед місцевих жителів десятиліттями ходили чутки, що фундамент старого амбару може бути викладений саме могильними плитами. При поверхневому огляді насправді простежувалась наявність у заповненні підмурівку кам’яних фрагментів різного розміру, кольору та ступеня обробки. Тому, після кількамісячного наукового дослідження, було вирішено провести розвідувальні роботи.

22 липня 2019 року пошукова експедиція працівників Національного заповідника «Хортиця», натхненником якої виступив науковий співробітник закладу Максим Штатський, вилучила перші стели з підмурків комори на вулиці Зачиняєва (район Верхня Хортиця, Запоріжжя) та привезла їх на майданчик біля Музею історії запорозького козацтва. На надгробках можна прочитати прізвища, висічені німецькою мовою: Кооп, Паульс, Дік, Тіссен, Завацкі…

За літньо-осінній період, у рамках проекту «Менонітська спадщина. Час збирати каміння», науковцям вдалося визволити 300 фрагментів надмогильних меморіалів з фундаментів «амбару». Наразі ці меморіали знаходяться на території Національного заповідника «Хортиця», та потребують реставрації та збереження. Тому  наукова спільнота пропонує створити меморіальний комплекс «Меморіал хортицьких менонітів», і розташувати його біля існуючого менонітського кладовища на острові Хортиця.

Для ЗМІ: 12 грудня відбудеться презентація меморіалів для преси та громадськості.

Більше матеріалів з цієї теми:

Про Меморіальний комплекс хортицьких менонітів

Про Катарину Кооп