Слабченко Михайло Єлисейович

Слабченко Михайло Єлисейович

21 липня 1882 року народився Михайло Єлисейович Слабченко – український історик, археограф, правник, публіцист, академік Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН). Один з основоположників державницького напрямку в історіографії. Дослідник Запорозьких Січей та Гетьманщини, автор численних наукових робіт, зокрема: «Соціально-правова організація Січі Запорізької» (1927), «Запорізькі печатки 18 ст.» (1928), «Паланкова організація Запорізьких Вольностей» (1929).

Слабченко навчався на історико-філологічному та юридичному факультетах Одеського (тоді – Новоросійського) університету. В 1908 р. за працю «Малоросійський полк у адміністративному розумінні» отримав золоту медаль та наукове відрядження до Німеччини. Там він навчався у правничій школі Сорбонни, підтримував контакти із революціонерами-емігрантами. Сам Слабченко був членом перших українських політичних партій Наддніпрянщини – РУП і УСДРП, активістом «Громади». Врешті підпав під нагляд і був мобілізований у царське військо на поля Першої Світової. Після Жовтневого перевороту був учасником подій Української революції.

В подальшому активно працював на науковій ниві в Одесі: був професором Одеського університету, займався створенням Археологічного інституту, в 1929 р. був обраний академіком історико-філологічного відділу ВУАН.

Слабченко досліджував козацькі курені як основу державності Запорожжя, називав Січ «федерацією куренів». Досліджував паланковий устрій, їхній спосіб управління та роль у господарчому освоєнні краю. Виникнення паланок науковець вважав закономірним наслідком розширення території Запорожжя в часи Нової Січі.

Історик докладно охарактеризував соціальну структуру населення Запорожжя, виділяючи різні верстви та показуючи протиріччя між ними: козацька та некозацька людність, січовики і гніздюки, старшина та рядове козацтво.

М.Слабченко докладно проаналізував різні складові козацької правової системи: військове право, судове, кримінальне, майнове тощо. Охарактеризував податкову систему та структури з охориони правопорядку.

Дослідник давав високу оцінку історичній ролі Запорожжя для українського народу і, водночас, ясно показував, який руйнівний колоніальний характер мала щодо нього політика московії.

Стикнувшись із переслідуваннями за проукраїнськість ще за царату, з 1930 р. Слабченко постійно піддавався репресіям від більшовицької влади. Був у засланнях на Соловках та в Петрозаводську. Його сина Тараса було розстріляно. Затаврований “фашистом”, М.Слабченко помер у тяжкій бідності в 1952р., за однією з версій – замерз у своєму житлі, за іншою – на вулиці, втративши свідомість від виснаження. Росія робила і робить все для знищення найкращих представників українського народу.

Матеріал підготовлено молодшим науковим співробітником
відділу науково-просвітницької роботи
Іриною Жаковою