Тимко (Тиміш) Падура

Народжений на Поділлі, він творив на перехресті української та польської культур, перетворюючи козацький образ на живу поезію. Падура писав пісні та вірші українською і польською мовами, сам їх виконував під кобзу чи бандуру, мандруючи в образі кобзаря по селах.

Його герої – козаки, гайдамаки, мандрівники степу; його теми – воля, шляхетність, туга за втраченою державністю та ідеалізована козацька минувшина. Деякі його вірші привертали увагу професійних композиторів

– як польських, так і українських. Так, Микола Лисенко поклав на музику його “Лірника”. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт. Падура говорив: «Міцкевич великий поет, але хто його знає, а мене

співає ціла Польща і Україна». Йому навіть приписували авторство пісні “Гей, соколи”, проте, це було хибне припущення.

Т. Падура також займався перекладами, зокрема, переклав українською поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод».

В 1825 р. Падура був доповідачем на з’їзді декабристів та польського «Патріотичного товариства» у Житомирі, де порушив питання необхідності української незалежності. З того ж 1825 року він перебував на службі у Вацлава Жевуського – волинського магната, який так захоплювався козацтвом, що створив у себе при дворі козацький загін. З нього, за уявленням засновника, мало початися відновлення козацтва та боротьба за польську й українську

незалежність. Загін і справді приєднався до польського повстання 1830 року. Падура був при ньому поетом-кобзарем.

Для Жевуського повстання закінчилося загибеллю, для Падури – ув’язненням.

В 1848 році Т.Падура був делегатом від Польщі на панславістичномуз’їзді в Празі.

Помер 20 вересня 1871 року у Козятині, похований у с. Махнівці на Вінниччині.

Постать Т.Падури, а також української школи в польській літературі – напрямку в романтизмі, де польські автори писали про Україну: козаків, степ, гайдамаків, козацькі війни, народні пісні й міфи – є красномовним явищем тієї доби. Ця творчість відображала замилування героїчними сторінками історії, однією з найяскравіших з яких було козацтво.

Вона стала важливою ланкою в поширенні козацької тематики в європейському контексті, а також підтримувала її присутність в українському середовищі. Це надихало сучасників – як українців, так і поляків – до самоусвідомлення та боротьби за незалежність.

Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою.

Ілюстрації:

1. Тиміш Падура

2. Пісня “Козак” зі збірки «Ukrainky Tymka Padury». – Варшава, 1844 р.