Дуби острова Хортиця

2.02.2020

Дуби острова Хортиця

Дерево в слов’янській культурі завжди було об’єктом поклоніння. Недаремно в давньоруських пам’ятках говориться про священні «рощі» та «древеса». Серед дерев, що відносилися до заповідних і вважалися оберегами від усілякого лиха та дарували здоров’я, виділявся дуб – священне дерево у всіх європейських народів. Наші пращури пов’язували його із богом-громовержцем  Перуном та вірили, –  якщо дуби ростуть у святих місцях, то й сила їхня вдвічі більша. До таких дерев можна віднести і дуби острова Хортиці.

Відомо, що на Хортиці здавна росли старезні дуби. Ще Геродот у V ст. до н.е., писав, що на берегах Борисфена (а йому була відома тільки нижня течія Дніпра до порогів) ростуть такі високі дуби, що до їхніх верхівок не долітає стріла, пущена з лука. В середині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний, в своєму творі «Про управління імперією» писав, що «Роси досягають острова, званого Святий Григорій. На ньому вони здійснюють свої жертвоприношення, бо там стоїть величезний дуб: приносять у жертву живих півнів, встромлюють стріли навкруги, інші кладуть шматочки хлібу, м’яса, й що має кожен, як велить їхній звичай. Кидають вони й жереб про півнів: чи зарізати їх, чи з’їсти, чи відпустити живими».

Місце зростання цього дубу сьогодні визначити важко. Є припущення, що він міг стояти у кількох сотнях метрів від великого середньовічного поселення Протолче у південній частині Хортиці, недалеко від бродів, що з’єднували колись острів з берегами Дніпра. Можливо, що кілька молодих дубків, які півколом виросли з давнього пня і знаходяться у плавневих хащах, є паростю колишнього велетня. Але зі слів історика Д. Яворницького, переданих найстарішим краєзнавцем І. Бічуком, виходить, що на Хортиці, в балці Ганнівці, був знайдений тлін від дубового пня окружністю до 13 м. Можливо, це й був той легендарний велетень.

Інколи «дуб Костянтина» пов’язували з не менш відомим Красним дубом, але насправді йшлося про два різні дерева. «На Хортиці, біля Шанцевої балки стоїть Красний дуб. Він високий і гільчастий, старішого і товстішого від його нема. Це, кажуть, що запорізький дуб, бо хто з старих дідів його зна, він все однаковий; листя на єму зимою червоне і до весни не спада. Біля цього дуба, кажуть, єсть запорозький клад». Я. Новицький записав цю розповідь зі слів 75-ти річного мешканця села Вознесенки Грицька Шутя 7 серпня 1874 р., а через два роки Красний дуб засох. Протягом шести років його стовбур стримів серед степу, аж поки у 1882 р. не був зрубаний колоністами-менонітами. Д. Яворницький, який у 1886 р. побачив на цьому місці лише величезний пень, свідчив, що дерево мало у обхваті «три корені до трьох сажнів» (близько 6,4 м). Назва ж Шанцевої балки, яка є ймовірним місцем розташування дуба, походить від розташованих тут земляних укріплень («шанців») часів російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. Балка виходить гирлом до Нового Дніпра у 540 м на південний схід від краю селища Наукове містечко та має біля 250 м довжини. Про те, що саме на її схилах і треба шукати залишки знаменитого дуба, і говорить Я. Новицький: «…стояв дуб в 150 саженях від колонії на Хортиці, на південь, біля самої дороги, що була направлена через острів у довжину; сьогодні зберігся тільки пень дуба, по якому можна судити про його розміри. Поблизу дуба, трошки південніше (саженів з 50-т) протягнено ряд редутів, що перетинають острів у ширину» і знаходяться «…на юг, в полуверсте от дома колониста Абрама Петкау…». Отже, дуб ріс в самій середині острова, там де головна асфальтована хортицька дорога перетинає лінію  редутів часів російсько-турецької війни.

         Традиція шанування дубів збереглася, незважаючи на віки та зміну віри. За переказами, біля Красного дубу запорожці «…збиралися на гучні ради й під його ж могутнім багатовіковим гіллям лили гіркі сльози, прощаючись в останній раз 1775 року, після «свята Трійці» зі своєю «Матір’ю-Січою…».

В наші часи від тих велетнів залишилося небагато. Але все ж на острові й зараз можна побачити нащадків тих славетних дерев. Так, у плавневій частині Хортиці росте трьохсотлітній дуб, хоч і зовсім непоказний, з покрученим стовбуром. Знамениті дуби в балці Ганнівці, висаджені переселенцями-менонітами понад 200 років тому, стали частиною автентичного природного середовища: колоністи не проводили тут ніяких сільгоспробіт та доглядали за балкою.

Досить незвичний дуб можна побачити в північній частині Хортиці, який називають «дубом із кам’яним серцем» . Ще у 2005 р., коли дерево гинуло через людську недбалість, співробітникам заповідника довелося залити велике дупло-згарище у стовбурі бетоном, пофарбованим у червоний колір.

Багато молодих дубків висаджено на території заповідника які з часом, цілком можливо, впишуть ще одну сторінку в літопис історії Хортиці.

За матеріалами м.н.с. відділу історії Олени Пачковської

Поділитися в соц.мережах:

Останні новини

Всі новини
17.09.2020

Режим роботи 18 вересня 2020

Увага! З технічних причин Музейні студії "Місто за порогами" та "Музей судноплавства" тимчасово не будуть працювати 18 вересня. Приносимо свої вибачення за доставлені незручності! Але знайте, що ми завжди раді...

Читати повністю
10.09.2020

Режим роботи “Запорозької Січі” 18 та 20 вересня

Шановні відвідувачі, доводимо до Вашого відома інформацію про роботу історико-культурного комплексу "Запорозька Січ" 18 та 20 вересня: 18 вересня(п'ятниця): туристичний об'єкт працює з 9:30 до 13:00;  20 вересня(неділя) : туристичний...

Читати повністю
23.08.2020

День Прапора на Хортиці (ФОТО)

Согодні в День Державного Прапора України над Хортицею урочисто підняли блакитно-жовтий стяг.

Читати повністю