Дуби острова Хортиця

2.02.2020

Дуби острова Хортиця

Дерево в слов’янській культурі завжди було об’єктом поклоніння. Недаремно в давньоруських пам’ятках говориться про священні «рощі» та «древеса». Серед дерев, що відносилися до заповідних і вважалися оберегами від усілякого лиха та дарували здоров’я, виділявся дуб – священне дерево у всіх європейських народів. Наші пращури пов’язували його із богом-громовержцем  Перуном та вірили, –  якщо дуби ростуть у святих місцях, то й сила їхня вдвічі більша. До таких дерев можна віднести і дуби острова Хортиці.

Відомо, що на Хортиці здавна росли старезні дуби. Ще Геродот у V ст. до н.е., писав, що на берегах Борисфена (а йому була відома тільки нижня течія Дніпра до порогів) ростуть такі високі дуби, що до їхніх верхівок не долітає стріла, пущена з лука. В середині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний, в своєму творі «Про управління імперією» писав, що «Роси досягають острова, званого Святий Григорій. На ньому вони здійснюють свої жертвоприношення, бо там стоїть величезний дуб: приносять у жертву живих півнів, встромлюють стріли навкруги, інші кладуть шматочки хлібу, м’яса, й що має кожен, як велить їхній звичай. Кидають вони й жереб про півнів: чи зарізати їх, чи з’їсти, чи відпустити живими».

Місце зростання цього дубу сьогодні визначити важко. Є припущення, що він міг стояти у кількох сотнях метрів від великого середньовічного поселення Протолче у південній частині Хортиці, недалеко від бродів, що з’єднували колись острів з берегами Дніпра. Можливо, що кілька молодих дубків, які півколом виросли з давнього пня і знаходяться у плавневих хащах, є паростю колишнього велетня. Але зі слів історика Д. Яворницького, переданих найстарішим краєзнавцем І. Бічуком, виходить, що на Хортиці, в балці Ганнівці, був знайдений тлін від дубового пня окружністю до 13 м. Можливо, це й був той легендарний велетень.

Інколи «дуб Костянтина» пов’язували з не менш відомим Красним дубом, але насправді йшлося про два різні дерева. «На Хортиці, біля Шанцевої балки стоїть Красний дуб. Він високий і гільчастий, старішого і товстішого від його нема. Це, кажуть, що запорізький дуб, бо хто з старих дідів його зна, він все однаковий; листя на єму зимою червоне і до весни не спада. Біля цього дуба, кажуть, єсть запорозький клад». Я. Новицький записав цю розповідь зі слів 75-ти річного мешканця села Вознесенки Грицька Шутя 7 серпня 1874 р., а через два роки Красний дуб засох. Протягом шести років його стовбур стримів серед степу, аж поки у 1882 р. не був зрубаний колоністами-менонітами. Д. Яворницький, який у 1886 р. побачив на цьому місці лише величезний пень, свідчив, що дерево мало у обхваті «три корені до трьох сажнів» (близько 6,4 м). Назва ж Шанцевої балки, яка є ймовірним місцем розташування дуба, походить від розташованих тут земляних укріплень («шанців») часів російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. Балка виходить гирлом до Нового Дніпра у 540 м на південний схід від краю селища Наукове містечко та має біля 250 м довжини. Про те, що саме на її схилах і треба шукати залишки знаменитого дуба, і говорить Я. Новицький: «…стояв дуб в 150 саженях від колонії на Хортиці, на південь, біля самої дороги, що була направлена через острів у довжину; сьогодні зберігся тільки пень дуба, по якому можна судити про його розміри. Поблизу дуба, трошки південніше (саженів з 50-т) протягнено ряд редутів, що перетинають острів у ширину» і знаходяться «…на юг, в полуверсте от дома колониста Абрама Петкау…». Отже, дуб ріс в самій середині острова, там де головна асфальтована хортицька дорога перетинає лінію  редутів часів російсько-турецької війни.

         Традиція шанування дубів збереглася, незважаючи на віки та зміну віри. За переказами, біля Красного дубу запорожці «…збиралися на гучні ради й під його ж могутнім багатовіковим гіллям лили гіркі сльози, прощаючись в останній раз 1775 року, після «свята Трійці» зі своєю «Матір’ю-Січою…».

В наші часи від тих велетнів залишилося небагато. Але все ж на острові й зараз можна побачити нащадків тих славетних дерев. Так, у плавневій частині Хортиці росте трьохсотлітній дуб, хоч і зовсім непоказний, з покрученим стовбуром. Знамениті дуби в балці Ганнівці, висаджені переселенцями-менонітами понад 200 років тому, стали частиною автентичного природного середовища: колоністи не проводили тут ніяких сільгоспробіт та доглядали за балкою.

Досить незвичний дуб можна побачити в північній частині Хортиці, який називають «дубом із кам’яним серцем» . Ще у 2005 р., коли дерево гинуло через людську недбалість, співробітникам заповідника довелося залити велике дупло-згарище у стовбурі бетоном, пофарбованим у червоний колір.

Багато молодих дубків висаджено на території заповідника які з часом, цілком можливо, впишуть ще одну сторінку в літопис історії Хортиці.

За матеріалами м.н.с. відділу історії Олени Пачковської

Поділитися в соц.мережах:

Останні новини

Всі новини
14.01.2022

Святкова пригода! Оголошується День музейного селфі!

Різдвяно-новорічні свята у розпалі! Національний заповідник "Хортиця" додає ще одну смачну родзинку до  веселих свят і оголошує День музейного селфі! Пропонуємо всім шанувальникам острова Хортиця і нашої славетної історії з...

Читати повністю
13.01.2022

Дякуємо запоріжцям за небайдужість!

Вчора нам стало відомо про звалище небезпечних хімікатів біля готелю "Хортиця", який знаходиться в управлінні Фонду держмайна України. Ми терміново виїхали на місце, склали відповідні акти та звернулись до власника...

Читати повністю
2.01.2022

Як ми працюємо у святкові та вихідні дні грудня і січня

Шановні пані та панове! Звертаємо вашу увагу, що історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”  працюватиме: 24, 25, 26, 27 грудня з 9.00 до 16.30 (каса до 16.00); 28 грудня – вихідний день;...

Читати повністю