ОБЛАШТУВАННЯ БУДИНКІВ МЕНОНІТІВ КОЛОНІЇ ІНЗЕЛЬ ХОРТИЦЯ

4.01.2022

ОБЛАШТУВАННЯ БУДИНКІВ МЕНОНІТІВ КОЛОНІЇ ІНЗЕЛЬ ХОРТИЦЯ

Продовжуємо наше знайомство із життям колоністів Острів-Хортицької колонії. Сьогодні поговоримо про внутрішнє облаштування менонітських обійсть.

Всі сучасники давали приблизно однакову картину облаштування будинку зсередини: велике кухонне приміщення, з нього вихід до горниці, обов’язковими атрибутами якої було ліжко із великою кількістю викладених одна на одну подушок; шафа з посудом, розставленим в ідеальному порядку; з інших меблів – диванчики та стільці і, зазвичай, велика гарна скриня. Картину доповнював дерев’яний настінний годинник. Підлогу посипали чистим піском. З приміщень можна назвати ще три можливих кімнати, з яких одна була спальною кімнатою, а в інших господар міг займатися різними ремеслами.

Обігрівання, досить значного за площею, будинку, відбувалося, насамперед, за допомогою печі, яка розміщалася в кухні біля тієї стіни, яка була розташована між дверима до кутової кімнати та вітальні. Піч викладали з двох шарів цегли, плита та дверцята були залізними. Нижня частина димоходу була широкою та використовувалася для копчення м’ясних виробів, які підвішували на гачках. Ближче до даху димохід звужувався. Піч розпалювали зранку і за 20-30 хв. вона обігрівала будинок. Холодними зимами топили двічі-тричі на день. Коли вогонь згасав закривали закривку, щоб не виходило тепло та пекли хліб на металевій пательні.

Одна з кімнат залишалася холодною, її називали літньою або кімнатою для хлопчиків. Треба зазначити, що в менонітських садибах підтримувався традиційний для Європи ХІХ ст. принцип особистого простору. Навіть у небагатих обійстях спальня батьків була окремим приміщенням. У молодій родині батьки спали в кутовій кімнаті на ліжку, дитяча колиска стояла поряд. Колиску виготовляли з дерева та фарбували в колір вохри, її можна була гойдати на вигнутих полозах або підвішувати. Іноді боки колиски виплітали з лози.

Коли ж діти трохи підростали, їх селили в окремій кімнаті, спали вони на одному ліжку. Підлітків розселяли в окремі кімнати: дівчаток селили в кутову, хлопчиків – в холодну кімнату. Батьки ж переселялися у вітальню, де стояло розсувне ліжко великих розмірів із розписною високою спинкою. Поміж вікон розміщувалася шафа із скляними дверцятами, часто, трикутна. В ній зберігали святковий порцеляновий посуд, гроші, бухгалтерські книги, Біблію, збірки псалмів: і зручно, і малі діти не дотягнуться. Попід вікном ставили дерев’яний диван з вигнутими бильцями та фігурною спинкою. В цій же кімнаті стояла шафа для одягу з двома дверцятами та висувними ящиками.

Найбільш поважними речами меноніти вважали годинник та скриню, тобто ті речі, які вони завжди возили із собою під час переселень. Годинник – «ходики», прикрашений квітковим орнаментом або сценами з Біблії, вішали на стіні між вікнами. Найбільш відомі годинники випускалися майстернями Крьогера та Леппа, на острові можна було зустріти декілька їхніх різновидів: з часовою та хвилинною стрілками та одним ланцюгом, з щогодинним боєм, з двома ланцюгами, з календарем та дисками, що позначали день та місяць, а також будильники. Годинники були надзвичайної якості і передавалися у спадщину. «Якщо ви коли-небудь бачили годинник Крьогера, маєте друзів, які ним володіють, або, можливо, самі є гордим власником такого годинника, то, цілком ймовірно, що вони передавалися з покоління до покоління… Більш ніж три покоління людей прислухалися до монотонного цокання механізму та довгого блискучого маятника з його чарівним мідним диском, три з половиною дюйма в діаметрі, підвішеного на довгій планці… Важка гиря, також зроблена із сліпучої міді, що висить на мідному ланцюгу і підтримує рух маятника. На одній з жерстяних панелей розміщені написані напівжирним шрифтом римські цифри із зображеннями у кожному секторі та картинки в центрі напівкруглого верхнього виступу. Це міг бути гірський пейзаж, зображення троянд або інших квітів, птахи або будь-які симетричні композиції. Стрілки годинника також зроблені з латуні – металу, який потребує частого полірування для підтримання такого характерного для цього старого годинника оригінального блиску. За грубуватим «лицем» знаходиться серце годинника – чітко відрегульований механізм, захищений від зовнішнього впливу стальною оболонкою. Вище цього корпусу ви знайдете дзвоник, чия щогодинна перезва характерна лише для годинників Крьогера. Багатьох нічних гостей вражав звук, такий знайомий родині володарів цих годинників». До годинника ставилися, як до поважного члена родини, що був вірним помічником у роботі. «До появи електрики, коли не було зручних вимикачів, яскравих, сяючих у пітьмі ламп, тільки годинник, що відлунював по всьому будинку, міг підказати матері та батьку, коли прийшов час починати новий день, готувати сніданок, годувати коней та корів та відводити дітей до школи». Годинники були недешевою річчю: найпростіші годинники без бою коштували 50 руб. Багато екземплярів годинників, виготовлених за життя Давида Крьогера, було переправлено до Канади.

Скриня, яку розміщували в кутовій кімнаті – це символ сімейного добробуту, що передавали у спадок по жіночій лінії і вважали особистою власністю заміжньої жінки. Її виготовляв батько майбутньої нареченої, або ж замовляли майстру. На скрині відмічалася дата виготовлення та ініціали господині, а внутрішню частину кришки кожна господиня прикрашала на свій смак – листівками, малюнками, літографіями. Ці листівки мали нести інформацію про ті країни, де мешкала родина, можливі політичні уподобання, теми шлюбу та родини. У скрині дівчина тримала своє придане, яке складалося з сорочок (25 штук, щоб вистачило на все життя), нічних сорочок, суконь, серветок, скатертин, покривал для ліжка, ниток для в’язання. На білизні вишивали монограми та дату виготовлення речі.

Меблі у колонії виробляли теслі – просту традиційну для звичайних менонітських сімей та різьблену, для більш заможних мешканців. Меблі теслів-червонодеревників користувалися великим попитом, виготовлялися на совість і слугували не одному поколінню. Чимало менонітських меблів прикрашали зображення квіткових композицій. Є навіть переказ, що розповідає про походження такого декору. «В Александрвольской общине Молочанского округа, которая принадлежала к консервативному течению «Старая Фламандия», существовали строгие правила. Проповедники призывали граждан избегать в одежде и домашнем интерьере ярких расцветок. Предпочтение отдавалось темным тонам. Членами этой общины были Элизабет и Якоб Шмидты, проживавшие в колонии Мариаволь. Однажды, на исходе зимы, в семье приютили полузамерзшего бродягу, который, поправившись, решил отблагодарить хозяев. Но ничего у него не было, кроме таланта к рисованию. Поэтому он решил украсить темный сундук хозяев, который они привезли с собой из Пруссии в 1820 году. Сначала художник создал фон, имитирующий структуру и цвет красного дерева, а затем на крышке и боках сундука изобразил букеты цветов. Когда слухи об этом дошли до руководства общины, Шмидтов чуть не предали анафеме. Но, несмотря на это, сундуки такой раскраски вошли в моду и появился спрос на живописцев, способных украшать их».

Обов’язковою частиною інтер’єра були шлафбанки – дерев’яні дивани для спання з фігурними загнутими ніжками та бильцями. Сидіння підіймалося на петлях, під ним знаходився ящик для білизни, ковдр та подушок. За традицією, ці спальні місця були передбачені для нежонатих синів. Шафи для одягу, найчастіше, з двома дверима та ящиками, також прикрашали квітковим орнаментом. В окремій шафі тримали посуд: у нижній частині тумба с двома дверима з поличками та висувним ящиком над нею. І, звичайно ж, стільці, крісла, столи. В кухні стояли стіл, стільці, кухонні буфети, в яких зберігали посуд на кожен день та інший хатній скарб.

На господарстві використовувалися вишиті речі, а саме: серветки, рушники. Найчастіше, виготовляли із білої бавовняної тканини, вишивали червоними нитками. На візерунках зображали людські фігури у національному вбранні, часто за хатньою роботою, геометричні та квіткові орнаменти. Рушники оздоблювали мережками та мереживами, вив’язаними гачком.

Такий розподіл меблів та речей по кімнатах, в цілому, був загальноприйнятим, але могли бути й інші варіанти, в залежності від смаку господарів.

Поділитися в соц.мережах:

Останні новини

Всі новини
27.05.2022

Перезавантажана урядова «гаряча лінія»

У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні через широкомасштабне вторгнення росії в Україну  Урядовий контактний центр  забезпечує інформування громадськості про функціонування Єдиної системи опрацювання звернень (Єдина система), а також Центру...

Читати повністю
10.05.2022

Ніколи знову. Де ставити крапку?

Ніколи? Знову! У ці дні ми віддаємо шану всім тим, хто у жорстокій битві виборював нашу свободу, хто захищав рідну українську землю від нацизму. Гасло "Ніколи знов" нажаль не спрацювало,...

Читати повністю
2.05.2022

Започатковано цикл матеріалів про формування зихисників України (доповнюється)

В ці нелегкі часи для України хочемо підтримати захисників та захисниць України - ми започаткували серію матеріалів про видатних українських діячів, іменами яких названі військові частини Збройних сил України та...

Читати повністю